К-10076/07 Про визнання незаконним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг - 14.10.2008 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Кредитної спілки "Золоті ворота" на постанову Господарського суду м. Києва від 20 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року у справі №40/422-А за позовом Кредитної спілки "Золоті ворота" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання незаконним розпорядження, -

КС "Золоті ворота" звернулась до суду з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання незаконним розпорядження від 02 березня 2006 року №5451 "Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2004 року №7".

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі КС "Золоті ворота" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України 02.03.2006р. на підставі п. 4 ч. першої ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пп. 11 п. 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України № 292/2003 від 04.04.2003р. (292/2003) видала розпорядження № 5451 "Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 7 від 16.01.2004р." Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) (надалі - Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до статті 1 Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать, зокрема, кредитні спілки.

Статтею 21 Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно ст. 27 Закону до основних завдань Уповноваженого органу, відноситься здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

Статтею 28 Закону передбачено, що уповноважений орган у межах своєї компетенції, розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання; встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами.

Пунктами 1, 2 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України №292/2003 від 04.04.2003р. (292/2003) (далі-Положення) зазначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Згідно п. 3 Положення, основними завданнями Комісії у межах її повноважень є здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері.

Комісія, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції установлює критерії та нормативи щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг (п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про кредитні спілки", державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює Уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.

Згідно статті 5 Закону України "Про кредитні спілки" кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким законом є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , нормативно - правовим актом є розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, які комісія видає в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства (п. 10 положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2002р.).

Нормативно - правові акти Комісії підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами. Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 28 та п.п.2, 4 ч. 1 ст. 29, який є підставою для регулювання діяльності фінансових установ, встановлено межі державного регулювання - встановлення обов'язкових нормативів достатності капіталу та інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами, підвищують платоспроможність спілок, якість активів кредитних спілок та знижують ризиковість операцій фінансових установ.

Тобто, засади створення і функціонування фінансового ринку, відповідно до ст. 92 Конституції України, зокрема, встановлюються Законами України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) та "Про кредитні спілки" (2908-14) , а Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснює реалізацію засад створення і функціонування фінансового ринку в межах повноважень, визначених названими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до частини другою статті 23 Закону України "Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків.

Таким чином, законодавством виділено серед всіх фінансових послуг, які має право надавати кредитна спілка, саме взаємне кредитування членів кредитної спілки як основну мету з якою створюється кредитна спілка.

За наведених вище обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, приймаючи оспорюване розпорядження діяла на підставі Положення "Про Державну комісію з рулювання ринків фінансових послуг України", в межах своїх повноважень і компетенції, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) та Законом України "Про кредитні спілки" (2908-14) , а тому підставно відмовили в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Золоті ворота" відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 20 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року - залишити без змін.