К-4724/07 Про стягнення в порядку регресу не прийнятих до заліку сум виплачених фізичній особі пенсій, пов'язаних з інвалідністю, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій в зв'язку з втратою годувальника, померлого в результаті нещасного випадку на виробництві - 07.10.2008 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу УПФУ в м. Каневі на постанову господарського суду Черкаської області від 27.11.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. у справі за позовом УПФУ в м. Каневі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стягнення боргу, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення в порядку регресу не прийнятих до заліку сум виплачених фізичній особі пенсій, пов'язаних з інвалідністю, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві та пенсій в зв'язку з втратою годувальника, померлого в результаті нещасного випадку на виробництві в сумі 3 020,06 грн. за період з 01.03.2005 року по 31.10.2006 року та зобов'язати відповідача прийняти акт щодо включення пенсійної справи по гр. ОСОБА_1. до відшкодування і зобов'язати відповідача в подальшому відшкодовувати фактично виплачені пенсії по даному громадянину.

Заявою від 27.11.2006 року позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти акт щодо включення пенсійної справи по гр. ОСОБА_1. до відшкодування і зобов'язати відповідача в подальшому відшкодовувати фактично виплачені пенсії даному громадянину. Ухвалою суду відмова прийнята, а провадження у справі в цій частині вимог закрито.

Постановою господарського суду Черкаської області від 27.11.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 27.11.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в ухвалі апеляційного та постанові господарського судів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який набув чинності з лютого 1992 року громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, в тому числі і трудові пенсії по інвалідності.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набув чинності з 01.04.2001 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року (2272-14) , який набув чинності 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16 травня 2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) , якою затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок).

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, у Порядку передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Пенсійним Фондом України.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (z0441-02) , управління в своїй діяльності керується, зокрема постановами правління Пенсійного Фонду України.

Як вбачається з документів, позивач просить стягнути з відповідача 3 020,06 грн. коштів, які не були прийняті відповідачем до заліку, оскільки в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві відповідач не прийняв до заліку суми виплачених пенсій громадянам згідно переліку позивача в позові.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

У відповідності до п. 2 ст. 19 Конституції України, установи органів влади зобов'язані діяти на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що посилання на угоду від 13.03.1992р. не є доцільним, оскільки не регулює питання взаєморозрахунків між страховими фондами.

Згідно Угоди "Про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення" від 03.03.1992р., підписаної Україною, ст.. 1 Закону України № 1105 (1105-14) від 23.09.1999р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і ст.. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , страхові внески громадян, які отримали інвалідність на підприємствах країни СНД, підлягають виплаті по місцю їх проживання, а витрати Пенсійного фонду по виплаті цих пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування.

Згідно "Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 р. (997_107) (ст.1, 3) - пенсійне забезпечення громадян держав учасників цієї угоди та членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться якщо інше не передбачено двохсторонньою угодою. За змістом цих норм випливає, що взаємні розрахунки між державами не проводяться. "Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків" від 9.09.1994 р. (ст.1) передбачено, що ця угода розповсюджується на підприємства, установи і організації СНД незалежно від форм власності. Відшкодування шкоди, заподіяної робітнику внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я проводиться працедавцем сторони, законодавство якої розповсюджується на робітника у момент одержання каліцтва. Працедавець, відповідальний за ушкодження здоров'я, здійснює його відшкодування згідно із своїм національним законодавством.

Статтею 3 згаданої Угоди встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійснення пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Оскільки пенсія гр.. ОСОБА_1 призначена та виплачується згідно законодавства України, то відшкодування витрат по виплаті пенсій повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.06.2003 року № 03/3240-020-1 1 наданого Пенсійному фонду України та виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві надано роз'яснення згідно яких Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відповідно до ст. 21 Закону України № 1105 (1105-14) фінансує пенсію по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку. Тобто витрати Пенсійного фонду з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Фактично, з підписанням та вступом в дію Порядку, Фондом соціального страхування від нещасних випадків визнано, що суми пенсій, виплачені Пенсійним Фондом, підлягають відшкодуванню останньому.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що його механізм регулює відшкодування виплачених пенсій, зокрема і потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України.

Відповідно до ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Наведені Позивачем в касаційній скарзі доводи про порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті знайшли своє підтвердження, тому рішення суду першої та ухвала апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга підлягає задоволенню.