К-30229/06 Про визнання нечинними рішень (податок на прибуток, ПДВ) - 30.09.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Век" звернулось до суду з позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинними рішень відповідача, викладених у листі №110/1-19/023 від 20.01.2006 року та у листі №1867/10/19-023 від 22.12.2005 року про невизнання податковими деклараціями декларації з ПДВ за грудень 2005 року та декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року та розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації.

Постановою господарського суду Харківської області від 29 травня 2006 року позов задоволено. Визнано нечинними рішення відповідача, викладені у листі №110/1-/19-023 від 20.01.2006р. та у листі №1867/10/19-023 від 22.12.2005р. про невизнання податковими деклараціями декларації з ПДВ за грудень 2005р. та декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2005р. та розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача витрати з оплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2006 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач надав відповідачеві податкові декларації з ПДВ за грудень 2005р., з податку на прибуток за 11 місяців 2005р. та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації.

Відповідач у своїх листах №110/1-/19-023 від 20.01.2006р. та №1867/10/19-123 від 22.12.2005р. відмовив позивачу у визнанні вищевказаних документів в якості податкових декларацій (розрахунків). Дану відмову відповідач обґрунтував тим, що позивач порушив п.3.1. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003р. (z0271-03) , вказавши в декларації скорочену назву підприємства, а саме ТОВ "Агро-Век". Відповідач також зазначив про порушення позивачем положень п.5.2. Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 30.05.1997р. (z0250-97) (в редакції наказу №213 від 15.06.2005р.), оскільки позивач не заповнив знак "Z", а також не навів прізвища та ініціали керівника і головного бухгалтера.

Згідно з п. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право або надати у нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Між тим, в п.3.1. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003р. (z0271-03) , зазначено про необхідність вказання у заголовній частині декларації повної назви підприємства (відповідно до установчих документів). Однак, поняття "назва" не тотожне поняттю "найменування".

Відповідно до положень ст. 88, ст. 90 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", найменування "підприємства містить в собі відомості про її організаційно правову форму та назву.

В п.5.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. (z0250-97) (в редакції наказу №213 від 15.06.2005р.) зазначено, що суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами"у колонці "А" в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці "Б". Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "X"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "О"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

Виходячи з вищевказаного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання неправомірною відмови у прийнятті декларацій та скасування рішень відповідача, викладених у листах №110/1-19/023 від 20.01.2006 року та №1867/10/19-023 від 22.12.2005 року, оскільки підписи посадових осіб позивача на розрахунку є в наявності, а тому посилання відповідача на порушення позивачем п. 5.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість є некоректними. Крім того, застосування позивачем знаку "Z" замість знаку "-" в розрахунку коригування не може бути розцінено як незазначення обов’язкових реквізитів декларації і не може бути підставою для невизнання також в якості декларації; а також вказана в декларації з податку на прибуток назва ТОВ "Агро-Век" - повністю відповідає вимогам п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, які задовольняючи позов, виходили з того, що відповідачем були порушені права позивача.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні проц есуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 29 травня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Век" до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинними рішень - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.