Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Степашка О.І., (головуючого),

Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Сергейчука О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.01.2005 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 по справі № 2-227/05

за скаргоюОСОБА_1

на дії Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району м. Чернівці

ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на неправомірну відмову Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, оскільки в березні, а потім в квітні 2004 року він отримав відповіді, що особам, які працювали за сумісництвом на роботах передбачених переліками посад і робіт, які дають право на призначення пенсій за вислугу років, періоди роботи не за основним місцем роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються. І тому просив зобов'язати Шевченківське районне управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці призначити йому пенсію за вислугу років як працівнику освіти за педагогічну працю з 18.01.1979 по 31.08.2004.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 по справі № 2-227/05 в позові відмовлено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1. відсутні записи про його педагогічну роботу з 18.01.1979 по 31.08.2004, оскільки в зазначений період він працював вчителем у вечірній час, після основної роботи помічника голови міськвиконкому, тобто по сумісництву. А згідно з п.1 роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 21 від 31.08.1992., п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали за сумісництвом на роботах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (909-93-п) (із змінами, вказаними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1436 (1436-2002-п) ), періоди роботи не за основним місцем роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховується. Тому суд прийшов до висновку, що Управління пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, діяло відповідно до чинного законодавства, згідно якого зарахувати до спеціального стажу період його роботи за сумісництвом в очно-заочній школі з 18.01.1979 по 31.08.2004 немає підстав.

Відповідно суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення нормами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом. Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.

Крім того в судових рішеннях зазначено, що періоди роботи директором та вчителем історії школи-інтернату № 4 з 11.09.1986 по 11.09.1987, директором обласної школи-інтернату для дітей-сиріт з 12.08.1987 по 14.01.2003 та вчителем історії обласної школи-інтернату для дітей-сиріт з 15.01.2003, які підтверджені трудовою книжкою, Управлінням пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці зараховані йому до спеціального стажу, який є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. При цьому посади помічника голови міськвиконкому, інструктора з оргмасової роботи міськвиконкому та заступника завідуючого міським відділом народної освіти Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не передбачені.

Також встановлено, що з заявою про призначення пенсії за вислугу років апелянт звернувся до управління ПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці в березні 2004 року і 19.07.2004, а згідно запису в трудовій книжці він звільнений з посади вчителя історії 31.08.2004, тобто на час подання заяви він не був звільнений з роботи, як цього вимагає ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач (далі - ОСОБА_1.) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Скарга обґрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, так як суд встановив, що педагогічний стаж складає 25 років і 8 місяців Однак в порушення постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти", ст. 55 п. "є", ст. 56, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанов Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 (909-93-п) та №1436 від 26.03.2002 "Про перелік закладів установ освіти робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 (245-93-п) , "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств установ і організації" (із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1033 від 31.08.1996 (1033-96-п) ), Постанови Кабінету Міністрів України 12.081993 №637 (637-93-п) "Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" суд встановив, що педагогічна робота з 18.01.1979 по 31.08.1986 за сумісництвом, не має документальних підтверджень і не врахував документи, які підтверджують той факт, що позивач працював на постійній основі в тому числі наказ про призначення на роботу вчителем №25"а" від 19.01.1979, лист відділу народної освіти м .Чернівці №17/4-15д від 06.05.1985 та інші, що у пенсійному законодавстві за період 1979-1986 роках в трудовий стаж за вислугу років педагогів зараховувалась і відповідальна робота в радянських закладах, служба в складі Збройних сил СРСР при умові, що не менш 2/3 стажу припадає на роботу в закладах, організаціях і на посадах, які дають право на цю пенсію. Суди в порушення ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неправомірно аргументують своє рішення тим, що позивач подав заяву на призначення пенсії коли працював і не звернув увагу на те, що при зверненні до суду просив призначити пенсію з 01.09.2004, тобто з того дня, коли був звільнений з роботи.

Відповідач (далі - УПФ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначивши фактичні обставини справи, просить судові рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

А оскільки судами повно досліджено обставини справи та встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1. відсутні записи про його педагогічну роботу з 18.01.1979 по 31.08.2004, тому правомірним є посилання судів на те, що в зазначений період позивач працював вчителем у вечірній час, після основної роботи помічника голови міськвиконкому, тобто по сумісництву.

Також на противагу заперечень скаржника необхідно зазначити, що згідно з п.1 роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 21 від 31.08.1992., п. "є" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали за сумісництвом на роботах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (909-93-п) (із змінами, вказаними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1436 (1436-2002-п) ), періоди роботи не за основним місцем роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховується.

Крім того судами встановлено, що періоди роботи директором та вчителем історії школи-інтернату № 4 з 11.09.1986 по 11.09.1987, директором обласної школи-інтернату для дітей-сиріт з 12.08.1987 по 14.01.2003 та вчителем історії обласної школи-інтернату для дітей-сиріт з 15.01.2003, які підтверджені трудовою книжкою, Управлінням пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці зараховані йому до спеціального стажу, який є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. При цьому зазначено, що посади помічника голови міськвиконкому, інструктора з оргмасової роботи міськвиконкому та заступника завідуючого міським відділом народної освіти Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років не передбачені. Також спростовуючи заперечення скаржника, необхідно звернути увагу, що саме із заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці в березні 2004 року та 19.07.2004, а згідно запису в трудовій книжці він звільнений з посади вчителя історії 31.08.2004, тобто на час подання заяви він не був звільнений з роботи, як цього вимагає ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Управління пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, діяло відповідно до чинного законодавства, згідно якого зарахувати до спеціального стажу період його роботи за сумісництвом в очно-заочній школі з 18.01.1979 по 31.08.2004 немає підстав. Відповідно враховуючи приписи зазначеного Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , суд касаційної інстанції погоджується із правовою позицією судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги, тому рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.01.2005 та ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 по справі № 2-227/05 не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.01.2005 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 по справі № 2-227/05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин