Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Горбатюка С. А.,

Мироненка О. В.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2004 року, -

У лютому 2000 року ОСОБА_1. звернулася до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації про перерахунок пенсії та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2002 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1. звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2004 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та закриття провадження у справі.

Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була призначена пенсія за віком як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії з 18.09.1991 згідно з ст..53 Закону УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Після набрання чинності Законом України-"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) від 01.01.1992 пенсія позивачу продовжувалась виплачуватись.

Виплата пенсії була припинена з 01.10.1998, оскільки ОСОБА_1. було відмовлено в перереєстрації посвідчення українського зразка і відповідно до рішення Тимчасової комісії по перевірці правильності видачі та перереєстрації посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Чернігівської обласної державної адміністрації від 25.06.1997 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії підлягало вилученню. Посвідчення, які не пройшли перереєстрацію, з 01.10.1998 вважаються недійсними, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 № 620 "Про внесення доповнень до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (620-98-п) , із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року № 1638 (1638-98-п) .

Рішенням Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.04.1999 визначено статус ОСОБА_1. як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, а видачу посвідчення 2 категорії визнано безпідставною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1. не надавала відповідачу посвідчення ліквідатора, а тому їй додаткова пенсія як ліквідатору 3 категорії не призначалась відповідно до ст. 51 Закону України-"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а була призначена пенсія за віком на загальних підставах згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки дії відповідача не порушили її права, свободи і законні інтереси, тому обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1- КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1 , 223 , 224 , 231 Кодексу-адміністративного-судочинства-України , колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України .