Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Васильченко Н.В., суддів - Гончар Л.Я., Харченка В.В., Матолича С.В., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисті населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення, -

Постановою Овруцького районного суду від 09 січня 2007 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисті населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 22148,29грн. компенсації за здане домоволодіння, з урахуванням індексації вартості будинку.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року рішення суду першої інстанції змінено, відповідача зобов'язано виплатити суму компенсації в порядку черговості, встановленої місцевим органом виконавчої влади.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність права позивача на компенсацію за здане домоволодіння.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 року № 755 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивне забруднених територій" (755-97-п) компенсація, виплачена у період 1992 - 1996 років, підлягає перерахунку за зверненнями переселенців (спадкоємців) та обчислюється у розмірі вартості, що склалася на період введення національної грошової одиниці (вересень 1996 року), з урахуванням виплаченої компенсації.

Згідно з частиною 1 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 року № 755 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій" (755-97-п) у разі коли у період до перерахування грошової компенсації Кабінетом Міністрів України були прийняті нормативні акти, за якими вартість житлового фонду індексується, компенсація виплачується з урахуванням цієї індексації.

Викладення резолютивної частини судового рішення у зміненому вигляді судом апеляційної інстанції відповідає пункту десятому Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п) та пункту сьомому постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 року № 755 (755-97-п) , згідно з яким грошова компенсація перераховується на особистий рахунок переселенця (спадкоємця) у порядку черги, встановленої місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.