Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої – Васильченко Н.В., суддів – Гончар Л.Я., Матолича С.В., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області на постанову господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суд від 31 січня 2007 року у справі за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області до Сюртівського споживчого товариства Ужгородської райспоживспілки про стягнення, -

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 31 січня 2007 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача у справі за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області до Сюртівського споживчого товариства Ужгородської райспоживспілки про стягнення 2700 грн. штрафних (економічних) санкцій за перевищення максимальних роздрібних цін.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що відповідачем не було допущено перевищення роздрібної ціни, натомість позивачем було неправильно здійснено розрахунок ціни закупівлі, за якою відповідачем цукор було придбано.

Не погоджуючись з зазначеними судовим рішеннями, державна інспекція з контролю за цінами в Закарпатській області звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суд від 31 січня 2007 року та постановити нове рішення, обґрунтовуючи це порушенням норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем було проведено перевірку дотримання дисципліни цін на цукор відповідачем.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2005 в якому зазначено, що відповідачем було порушено нормативні акти з питань державної дисципліни цін, зокрема застосовано торгівельну надбавку при формуванні роздрібної ціни на цукор в розмірі 21,4 % при граничному рівні 15 % до оптової ціни виробника (митної вартості).

На підтвердження даного висновку в акті зазначено, що згідно накладної від 30.08.2005 № 5059 від Великодобронського ССТ одержано цукор - пісок в мішках в кількості 5000 кг. по оптово - відпускній ціні 2,98 грн. за кг (в т.ч. ПДВ ). Реалізація цукру здійснювалась по сформованій роздрібній ціні 3,40 грн. за 1 кг, в т.ч. торгова надбавка 21,4 %, при граничному рівні 15 % згідно розпорядження. Максимальний рівень ціни, з урахуванням граничного рівня торговельної надбавки мав становити 3,22 грн. за 1 кг. В результаті реалізації цукру по завищених цінах, одержано додаткової виручки на суму 900 грн. за період з 12.09.2005.

На підставі зазначеного акту Державна інспекція з контролю за цінами в Закарпатській області, керуючись ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", прийняла рішення від 19.12.2005 № 50 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучила у Сюртівського сільського споживчого товариства Ужгородської райспоживспілки, с.Сюрте 2700грн., з яких 900грн. додаткова виручка і 1800 грн. штраф у двократному розмірі необгрунтоване одержаної виручки.

При цьому Держінспекція виходила з того, що оптова ціна виробника (митна вартість) на цукор складає 2800 грн. ( з ПДВ ) за тону.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог відмовили, посилаючись на те, що матеріалами справи такий рівень закупівельної ціни не підтверджується, натомість є доведеною матеріалами справи ціна закупівлі цукру відповідачем у розмірі 2,98грн. за 1 кг.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Викладене унеможливлює аналіз посилань позивача на неналежність доказів придбання цукру відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області відхилити, постанову господарського суду Закарпатської області від 18 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суд від 31 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.