Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2004 року

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року

у справі № 2-15/14428-2004

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітмет"

до 1. Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим,

2. Управління Державного казначейства України в Автономній Республіки Крим

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

У жовтні 2004 року ТОВ "Вітмет" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, УДК України в АР Крим про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 22816, 00 грн. по декларації за жовтень 2003 року.

Рішенням господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2004 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Вітмет" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 22816, 00 грн.

Стягнуто з ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на користь ТОВ "Вітмет" витрати по оплаті державного мита в сумі 228, 16 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року рішення господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2004 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року, у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим була подана податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2003 року, в якій сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних періодів, складає 37717, 00 грн.

В наступних трьох звітних періодах (листопад 2003 року – січень 2004 року) у позивача зобов’язань по сплаті податку на додану вартість не виникло, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим на розрахунковий рахунок позивача частково здійснила бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14901, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28 травня 2004 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума бюджетного відшкодування підтверджується наданим доказами та розрахована у відповідності з вимогами законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (абзац перший підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону).

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (абзац другий підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону).

Відповідно до положень абзацу третього підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Враховуючи те, що згідно податкової декларації за жовтень 2003 року у позивача сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) в розмірі 37717, 00 грн., має від’ємне значення, тобто позивачем були дотримані всі законодавчі вимоги для отримання бюджетного відшкодування, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення залишку невідшкодованої суми бюджетного відшкодування.

При цьому колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування не залежить від проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 28 жовтня 2004 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.