Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Політехсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Опті" про визнання угоди недійсною, яка переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 30 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року

У березні 2006 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (ДПІ) звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Політехсервіс" (ТОВ "Політехсервіс"), товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Опті" (ТОВ "Композит Опті") про визнання укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 26 вересня 2002 року недійсним та стягнення в доход держави електростанції ЕСД 30-Т/400 та ЕСД 10-Т/400 на загальну суму 23000 грн.

Зазначала, що на час укладення угоди набуло чинності рішення суду про скасування державної реєстрації ТОВ "Композит Опті", тобто останнє позбавлено було спеціальної правоздатності, що має наслідком визнання угоди недійсною з підстав передбачених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 30 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "Політехсервіс" (ідентифікаційний код 25403029) зареєстроване як юридична особа Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва 9 березня 1998 року та внесено до ЄДРПОУ 12 березня 1998 року.

19 березня 1998 року ТОВ "Політехсервіс" взято на облік платника податків ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

ТОВ "Композит Опті" (ідентифікаційний код 31986037) 5 червня 2002 року зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією та внесено до ЄДРПОУ 6 червня 2002 року.

4 липня 2002 року ТОВ "Композит Опті" отримало свідоцтво № 37039169 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2003 року визнано недійсними установчі документи ТОВ "Композит Опті" з моменту складання та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 19 травня 2004 року прийнято акт № 407/19-40/31 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Композит Опті".

В ході позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Політехсервіс" за період з вересня по листопад 2002 року ДПІ встановлено, що 26 вересня 2002 року між ТОВ "Композит Опті" та ТОВ "Політехсервіс" укладений договір купівлі-продажу електростанції ЕСД 30-Т/400 та ЕСД 10-Т/400.

На виконання цього договору ТОВ "Композит Опті" продало, а ТОВ "Політехсервіс" прийняло і оплатило готівкою зазначені товари, на загальну суму 23000 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

За результатами перевірки складено акт від 5 листопада 2003 року № 115/26-20/25403024, у висновках якого зазначено, що ТОВ "Політехсервіс" порушено вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період вересень-листопад 2002 року, що підлягає сплаті до бюджету.

На підставі даного акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2003 року № 0001872626/0, яким ТОВ "Композит Опті" визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, в розмірі 25 941,00 грн., в тому числі 17 294,00 грн. основного платежу та 8 647,00 грн. штрафних санкцій, та № 0001882626/0, яким у відповідача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 542,00 грн.

Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за угодами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню недійсність.

Такі санкції не можуть застосовуватися лише за факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору.

Для їх застосування необхідна також наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, судами зроблено правильний висновок про те, що якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, то несплата податків (обов’язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

При цьому, необхідно зазначити, що Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності 1січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки визнання угоди недійсною, які були встановлені статтею 49 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року, а саме, стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом частини другої статті 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі лише у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необгрунтованим.

Крім того, відповідно до частини другої статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Тому, суди правильно звернули увагу, що факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Наведених висновків доводи касаційної скарги не спростовують, а так як суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, то згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування оскаржуваних рішень немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230 КАС України колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 30 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .