Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Мироненка О. В.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи - ОСОБА_2 та Виконавчий комітет Запорізької міської ради, про визнання незаконним розпорядження і зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2006 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_2., третя особа: виконавчий комітет Запорізької міської ради, про визнання незаконним розпорядження Жовтневої районної адміністрації міської ради від 25.12.02, зобов'язання Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради виконати в місячний термін рішення виконкому Запорізької міської ради № 216/1 від 25.07.02, визнання недійсним права власності ОСОБА_2. на жилу кімнату і сіни.

У позові ОСОБА_1. зазначав, що йому на праві власності належить 23/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2. належить право власності на 27/50 частин будинку, розташованого по вищезазначеній адресі, на підставі договору купівлі - продажу від 30.08.88 року. Крім того, в їх розпорядженні знаходиться земельна ділянка площею 991 кв.м. В кінці 90-х років ОСОБА_2. самовільно побудував сіни а-6, перебудував прибудову А-1, збільшив висоту стін та перебудував її в жиле приміщення, які ним в подальшому були зареєстровані при інвентаризації земельної ділянки та будівель в 2001 році. Дозволу ОСОБА_2. на зазначені дії він не давав. Згідно з рішенням виконкому Запорізької міськради № 216/1 від 25.07.02 ОСОБА_2. зобов'язаний був знести самовільні споруди, а в разі відмови відповідні роботи по їх знесенню повинна була здійснити Жовтнева райдержадміністрація. ОСОБА_2. його не виконав Жовтнева райадміністрація також не виконала та відмовляється виконувати. 25.12.02 Жовтнева райадміністрація видала розпорядження, яким дозволила ОСОБА_2. оформити право власності на жилу кімнату а-1 та сіни а-6.

Просив суд визнати незаконним розпорядження Жовтневої райадміністрації про оформлення права власності від 25.12.02, визнати недійсним право власності ОСОБА_2., зобов'язати райдержадміністрацію виконати рішення виконкому Запорізької міськради № 216/1 від 25.07.02 по зносу самовільних будівель та поновити строк для звернення до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2006 року роз'єднані позовні вимоги ОСОБА_1. до Жовтневої райадміністрації, ОСОБА_2. про оформлення права власності на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та позовні вимоги того ж позивача про визнання недійсним права власності ОСОБА_2. та спонукання до виконання рішення виконкому Запорізької міської ради № 216/1 - у самостійні провадження .

25.04.2006 року ОСОБА_1. уточнив свої вимоги у даній справі, пред'явивши їх в порядку адміністративного судочинства до Жовтневої райдержадміністрації м. Запоріжжя, 3-ті особи: ОСОБА_2., виконком Запорізької міської ради, про визнання незаконним розпорядження райдержадміністрації і спонукання до виконання рішення міської ради.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволення позову, суди обґрунтовано виходили з того, що позивач не зазначив, у чому саме полягає порушення його прав діями райдержадміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, перебудову нежилого приміщення у жиле ОСОБА_2. здійснив у частині будинку, яка належить йому на праві приватної власності, на виділеній йому земельній ділянці, а також, не порушуючи будівельні норми, збудував у своїй частині будинку прибудову сіней а-6, що підтверджується висновком ДКП "Градпроект" №405/02 від 15.05.2002 року. На підставі висновків Головного управління архітектури та містобудування, СГПЧ-1, санітарно-епідеміологічної станції і на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 242 від 27.05.99 "Про порядок оформлення документів районними адміністраціями Запорізької міської ради з питань індивідуальної забудови" в межах наданих їй повноважень Жовтнева районна адміністрація м. Запоріжжя на законних підставах дозволила ОСОБА_2. оформити право власності на житлову кімнату і сіни.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на порушення райдержадміністрацією вимог ст. 144 Конституції України, а саме на невиконання нею рішення Запорізької міської ради № 216/1 від 25.07.02 про знесення самовільних будівель, оскільки обов'язок знести самовільну прибудову, що не відповідала будівельним нормам (6,9 х 1,97 м ), рішенням виконкому Запорізької міської ради було покладено на ОСОБА_2., і лише у разі невиконання ОСОБА_2. цього рішення Жовтнева райдержадміністрація була зобов'язана знести самовільну прибудову. ОСОБА_2. самостійно зніс прибудову і привів її у відповідний до будівельних норм розмір, тому покладати на райдержадміністрацію обов'язок з виконання рішення підстав немає. Лише після приведення розміру прибудови у відповідність до вимог будівельних норм, на підставі висновків відповідних служб, райдержадміністрація дозволила ОСОБА_2. оформити право власності на прибудову.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки розпорядження суб'єкта владних повноважень є правомірним, тому обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .