Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації на постанову Балтського районного суду Одеської області від 05 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2007 року у справі №2-550/2006 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по виплаті щорічної одноразової грошової допомоги, -

У лютому 2006 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон) має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але у 2003, 2004, 2005 роках допомога виплачувалась не у повному обсязі, оскільки розмір щорічної допомоги виплачувався відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на певний рік, недоплачена сума допомоги складає 1898,75 грн. Просив суд стягнути з відповідача недоплачену допомогу у розмірі 1898,75 грн. за 2003-2005р.р.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 05 червня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законодавством встановлено мінімальний розмір пенсії за віком у 2003 році - 47,30 грн.; у 2004 році - 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн.

Позивачеві виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного законодавства у 2003 році - 90 грн.; у 2004 році - 120 грн.; у 2005 році - 250 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч. 5 ст. 12 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. за №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом.

Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.ч.2, 3 ст. 2 Закону, згідно якого права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно посвідчення позивач є учасником бойових дій, відповідачем ця обставина не заперечується, тому суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до дня Перемоги у розмірі, встановленому ч.5 ст. 12 Закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації відхилити, а постанову Балтського районного суду Одеської області від 05 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.