Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Одеської області від 30 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі №31-11/381-06-10693А за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства "Касмет" про стягнення штрафних санкцій, -

У жовтні 2006 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до СФГ "Касмет" про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році.

Постановою господарського суду Одеської області від 30 січня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно звіту №10-Ш за 2005 рік наданого господарством до Одеського ОВ ФСЗІ зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу по коду рядка 01 склала 124 особи, із яких інваліди складають 5 осіб.

Відповідно п.4 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" підприємство самостійно зобов'язане сплатити суму штрафних санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, до 15 квітня року, що настає за звітним.

Частиною першою ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

На підприємство Закон покладає обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вищезазначеного, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до п.14 "Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" - підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праці інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Як вбачається із матеріалів справи Тарутинський центр зайнятості населення підтверджує надання СФГ "Касмет" звітності за формою 3-ПН, де не значились робочі місця для інвалідів.

Однак, згідно списку працюючих інвалідів на підприємстві відповідача протягом року вбачається, що на підприємстві відповідача у 2005 році працювало 6 інвалідів.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем у 2005 році працевлаштовано інвалідів, а тому вірно визначено, що на останнього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушені норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Одеської області від 30 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.