Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Панченка О.Н.,

Бутенка В.І. (доповідач),

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до директора ВП "Шахта ім. 19 з'їзду КПРС" Державного підприємства "Луганськвугілля"ОСОБА_2про визнання неправомірними дій, зобов'язання провести перерахунок трудового стажу та стягнення невиплаченої пенсії, -

У липні 2006 рокуОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила зобов'язати директора ВП "Шахта ім. 19 з'їзду КПРС" Державного підприємства "Луганськвугілля" ОСОБА_2 видати довідку за формою3 про заробітну плату її померлого чоловіка за роботу у зоні відчуження на Чорнобильській АЕС згідно постанов ЦК КПРС, Президії ВР СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 року № 524-156 та постанови РМ УРСР і УРРПС від 10.06.1986 року № 207-7, з оплатою по підвищеним до 100% тарифним ставкам, оплатою вихідних і святкових днів у подвійному розмірі, з максимальним розміром премії 60% і разової премії в сумі 400 крб.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2006 року позовОСОБА_1 задоволено.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 06 грудня 2006 року це судове рішення скасовано і прийнято нове, яким у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в скарзі вона посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок є помилковим, таким що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.

Так, при цьому судами не враховано, що відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як видно з матеріалів справи, 13 липня 2006 рокуОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, предметом якого є зобов'язання керівника підприємства видати певну довідку.

Тобто відносини, які виникли між сторонами у справі, мають приватний характер і регулюються нормами цивільного законодавства.

З огляду на предмет спору, слід також зазначити, що відповідач - директор ВП "Шахта ім. 19 з'їзду КПРС" Державного підприємства "Луганськвугілля" не виконує у спірних правовідносинах владних управлінських функцій на основі законодавства і вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, при вирішенні судом першої інстанції даної справи за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) було порушено норми процесуального права.

Однак апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення і сам допустив помилку, переглянувши цю справу в порядку адміністративного судочинства та ухваливши нове рішення про відмовуОСОБА_1 у задоволенні частини позовних вимог.

З огляду на наведене, оскаржене судове рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційному суду слід врахувати наведене і визначитись із юрисдикцією цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 0 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 08 грудня 2006 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.