Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Гордійчук М.П.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Остапенко Д.О.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року

та постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006 року

по справі № АС-03/331-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський Агрошляхбуд"

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський Агрошляхбуд" (далі – ТОВ "Ізюмський Агрошляхбуд") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Ізюмська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2006 року № 000029171/2 на суму 807,15 грн., № 000031171/2 на суму 1980,71 грн., № 000030171/2 на суму 10837,28 грн., від 08.06.2006 року № 000029171/3 на суму 807,15 грн., № 000031171/3 на суму 1980,71 грн., № 000030171/3 на суму 10837,28 грн. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, передбаченого статтею 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Постановою господарського суду Харківської області від 09.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року, позовні вимоги задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що штрафні санкції передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не можуть бути застосованими до порушення граничних строків сплати податку, визначеного Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) .

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій Ізюмська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Ізюмської ОДПІ проведена перевірка дотримання ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань протягом 2002, 2003, 2004 та 2005 років. В ході перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (2181-14) , яке полягало у несвоєчасній сплаті ТОВ "Ізюмський Агрошляхбуд" узгоджених податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 64944,36 грн., про що 14.11.2006 року складений акт за №1166.

На підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 8823,67 грн. відповідачем застосовано штраф у розмірі 10% (882,37 грн.) та було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000029171/0 від 28.11.2005 року, за затримку на 353 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 23117,89 грн. відповідачем було застосовано штраф у розмірі 50% (11558,95грн.) та прийняте податкове повідомлення-рішення № 000030171/0 від 28.11.2005 року, за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 33002,80 грн. було застосовано штраф у розмірі 20% у (6600,56 грн.) про що було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000031171/0 від 28.11.2005 року.

За результатами розгляду первинної скарги Ізюмська ОДПІ прийняла рішення, яким змінила оскаржувані податкові повідомлення-рішення, направляючи при цьому нові від 08.02.2006 року № 000029171/1, № 000031171/1 та № 000030171/1 на загальну суму 10987,31 грн. Рішенням ДПА у Харківській області від 29.03.2006 року за результатами розгляду повторної скарги, штрафні санкції, застосовані оскаржуваними рішеннями частково скасовано, з урахуванням рішення про внесення змін від 30.05.2006 року Ізюмська ОДПІ направила податкові повідомлення-рішення від 12.04.2006 року № 000029171/2, № 000031171/2 та № 000030171/2 на загальну суму 13625,14 грн. Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 05.06.2006 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ДПА у Харківській області залишено без змін. Ізюмською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 08.06.2006 року за № 000029171/3, № 000031171/3 та № 000030171/3 на загальну суму 13625,14 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Водночас згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій. що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відтак з набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов’язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, встановлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону у вигляді штрафу в розмірі, диференційованому в залежності від кількості днів затримки сплати сум податкових зобов’язань.

При цьому застосування пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", яким встановлений інший строк сплати податку, повинно здійснюватися згідно правила співвідношення спеціального та загального законів.

З огляду на це податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується платником податку у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до абзаців 1 – 5 підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

При цьому для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування (абзац 6 підпункту 4.1.4 до набрання чинності 26 березня 2003 року Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.02.2003 року № 550-IV (550-15) ).

З набранням чинності цим Законом 26 березня 2003 року під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств (абзац 6 підпункту 4.1.4).

Встановлення частиною третьої статті 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" обов’язку з подання платником податку розрахунку суми податку у строк, визначений законом для річного звітного періоду, на яку посилалися суди попередніх інстанції як на правову підставу задоволення позову, не означає, що зазначений період є базовим податковим періодом для оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, оскільки аналіз підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що діяла до 26 березня 2003 року, тобто до внесення до цього підпункту доповнень щодо визначення терміну "базовий податковий період" як перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, дозволяє дійти висновку, що за основу базового податкового періоду береться той період, за результатами якого подаються податкові декларації, а згідно пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і податкові розрахунки з відповідного податку, тоді як розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів подається платником цього податку станом на 1 січня поточного року та у строк, хоча і визначеного законом для річного звітного періоду, тобто протягом 60 календарних днів, але не за останнім днем звітного (податкового) року, а за першим днем звітного (податкового) року.

На підтвердження того, що встановлений відповідним законом податковий період, виходячи з якого обчислюється граничний строк подання податкової декларації (розрахунку), не може вважатися базовим податковим періодом, якщо це прямо не передбачено таким законом, як і того, що сплата податку у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не ставиться в залежність від факту подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) період, свідчить як відсутність в Законі України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) станом на 2002, 2003, 2004 роки норми, яка б встановлювала для платника податку обов’язок з подання ро зрахунку суми податку за звітний (податковий) період, так і наступні зміни до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції від 25.03.2005 року, а саме: доповнення цього підпункту абзацом 7, яким встановлено, що платник податку звільняється від обов’язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов’язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов’язкового платежу).

Отже, з наведеного вище вбачається, що базовим податковим періодом звітного року, станом на 1 січня якого обчислюється податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, в розумінні Закону з цього податку є квартал, а відтак строк сплати податкового зобов’язання з зазначеного платежу обчислюється, виходячи з базового податкового періоду – квартал.

Неправильне обчислення контролюючим органом граничного строку сплати податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а відтак невідповідність підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зафіксованого актом перевірки порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань виключає застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій припустилися помилки щодо правильного застосування норм матеріального права, проте така помилка не призвела до прийняття незаконного рішення, у зв’язку з чим постановлені у справі рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року та постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .