Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Панченка О.Н.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Федорова М.О.,

Панченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньо-Сироватської сільської ради (далі - сільська рада) від 22 липня 2004 року і за скаргою ОСОБА_2 на рішення Верхньо-Сироватської сільської ради від 22 липня 2004 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сільської ради від 22 липня 2004 року йому відмовлено у безкоштовній передачі у власність земельної ділянки площею 0,42 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, яку він надав ОСОБА_3 у тимчасове користування. Рішенням сільської ради від 27.11.1992 р. у ОСОБА_3 було вилучено вказану земельну ділянку та передано у постійне користування ОСОБА_4. Оскільки рішенням Сумського районного суду від 27.04.2004 р. рішення сільської ради в частині вилучення вказаної земельної ділянки у ОСОБА_3 визнано недійсним, вважав відмову у наданні йому земельної ділянки неправомірною, тому просив суд зобов'язати сільську раду безкоштовно надати йому вказану земельну ділянку.

У вересні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сільської ради від 22 липня 2004 року їй відмовлено у безкоштовній передачі у власність земельної ділянки площею 0,54 га. з урахуванням ріллі 0,21 га.АДРЕСА_1. Оскільки її чоловіку ОСОБА_4. рішенням сільської ради від 27.11.1992 р. передано спірну земельну ділянку, вважала що має переважне право на її передачу у власність, тому просила суд зобов'язати сільську раду надати їй вказану земельну ділянку.

Рішенням Сумського районного суду від 28 вересня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення 16 сесії 24 скликання сільської ради від 22 липня 2004 року в частині відмови йому у передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,42 га., розташованої АДРЕСА_1. Передано вищевказану земельну ділянку безкоштовно у власність ОСОБА_1. У задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року судове рішення першої інстанції залишено без змін, уточнивши третій абзац резолютивної частини рішення і доповнивнено його словами - "зобов'язати сільську раду передати земельну ділянку безкоштовно у власність ОСОБА_1."

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1992 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 11.12.1992 р. ОСОБА_3 продала ОСОБА_1. житловий будинок АДРЕСА_1.

Тому суд дійшов до правильного висновку, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,42 га., що розташована АДРЕСА_1, підлягає безкоштовній передачі у власність ОСОБА_1., а рішення сільської ради від 22 липня 2004 року в частині відмови йому у передачі йому у власність земельної ділянки є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки при переході до ОСОБА_1 права власності на домоволодіння, перейшло до нього і право на користування вказаною земельною ділянкою.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні скарги, суд виходив з того, що рішенням Сумського районного суду від 27 квітня 204 року рішення сільської ради в частині вилучення у ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,25 га. АДРЕСА_1 визнано недійсним.

Висновок суду про те, що сільська рада правомірно відмовила ОСОБА_2 у безкоштовній передачі їй у власність земельної ділянки площею 0,54 га з урахуванням землі ріллі 0,21 га. за вказаною адресою відповідає фактичним обставинам справи.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і доводи касацінйої скарги їх не спростовують.

З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду від 28 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 -239 КАС України (2747-15) .