Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Нечитайла О.М., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі;

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову господарського суду м.Києва від 17 липня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006р.

у справі №49/266-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

У грудні 2005р. позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 24.12.2003р. №0000942601/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 49150,50грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час укладення між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія Соверен Контракт" (продавець) договору №4/09 від 04.09.2002р. та його виконанні, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сплаченої у складі вартості придбаного товару суми податку на додану вартість, оскільки ТОВ "Компанія Соверен Контракт" належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, ним були виписані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за придбаний товар.

Постановою господарського суду м.Києва від 17 липня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006р., позовні вимоги ТОВ "Автопромсервіс" були задоволені. Судові витрати в сумі 3,40 грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що на дату складання податкової декларації та видачу її позивачу, ТОВ "Компанія Соверен Контракт" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платника податку на додану вартість і тому позивач мав право включати ПДВ по податковим накладним, виданими означеним підприємством по факту їх отримання. Визнання недійсними рішенням суду від 18.03.2003р. установчих документів ТОВ "Компанія Соверен Контракт" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності. Крім того, придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включається.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі та 3-тя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Автопромсервіс".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом ДПІ у Дніпровському районі м.Києва було здійснено позапланову перевірку ТОВ "Автопромсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Компанія Соверен Контракт" за період 01.09.2002р. по 01.10.2002р., про що складено акт від 22.12.2003р. №145/26-062/31954215.

Відповідно до вказаного акта податковим органом встановлено, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній господарської операції з ТОВ "Компанія Соверен Контракт", оскільки означене товариство не є платником податку з ПДВ.

На підставі даного висновку було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 24.12.2003р. №0000942601/0 яким визначено ТОВ "Автопромсервіс" податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 49150,50 грн. (32767,00 грн. – основний платіж, 16383,50 – штрафні фінансові санкції).

Актом перевірки встановлено, що позивачем та ТОВ "Компанія Соверен Контракт" було укладено договір №4/09 від 04.09.2002р., на підставі якого позивачем у ТОВ "Компанія Соверен Контракт" придбано товар за податковою накладною №218 від 05.09.2002р. на загальну суму 196600грн. (в т.ч. ПДВ – 32766,67грн.). Розрахунок за поставлений товар ТОВ "Автопромсервіс" здійснило у безготівковій формі зі свого розрахункового рахунку.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено іакладною від 05.09.2002р. №198 на суму 196600,00грн., в тому числі ПДВ - 32766,67грн..

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків, твердження відповідача є неправомірними. Водночас, цей Закон не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пунктом 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

З урахуванням викладеного а також того, що рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі №2-1531, яким визнані недійсними установчий договір ТОВ "Компанія Соверен Контракт"; свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Компанія Соверен Контракт"; свідоцтво №37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія Соверен Контракт" було прийнято 18.03.2003р. (набуло чинності 18.04.2003р.); акт №1308 про анулювання свідоцтва №37595094 про реєстрацію ТОВ "Компанія Соверен Контракт" платником податку на додану вартість складено 03.06.2003р., - отже, на час складання податкової накладної №218 від 05.09.2002р. ТОВ "Компанія Соверен Контракт" правомірно видано вказану податкову накладну позивачу.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі та Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м.Києва від 17 липня 2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.