К-38538/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (податок на прибуток та ПДВ) - 12.08.2008 Прийняття

У лютому 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську:

- №0000701321/0/20390 від 02.08.2005р., №0000701321/1/25855 від 05.10.2005р., №0000701321/2/33288від 19.12.2005р. в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у ЗЕД в сумі 105392,09грн.;

- №0000711321/0/20391 від 02.08.2005р., №0000711321/1/25857 від 05.10.2005р., №0000711321/2/33286 від 19.12.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 129022,02 грн. в т.ч. 43007,34грн. основного платежу та 86014,68грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000681321/0/26393 від 02.08.2005р., №0000681321/1/25853 від 05.10.2005р., №0000681321/2/33285 від 19.12.2005р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 44731,05 грн. в т.ч. 29820,70грн. основного платежу та 14910,35грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000671321/0/20394 від 02.08.2005р., №0000671321/1/25869 від 05.10.2005р., №0000671321/2/33284 від 19.12.2005р..

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахування положень ст..4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) були відсутні підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 105392,09грн., оскільки ухвалою Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 28.09.2004р. зупинено провадження у справі за позовом ВАТ "АК"Дніпроавіа"; податковим органом невірно було нараховано податок на прибуток в сумі 43007,34грн. по взаємовідносинам з ЗАТ "ЯК Інжирінг", оскільки зазначене товариство є резидентом РФ і його прибуток не оподатковується в Україні; позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту 29820,70грн., оскільки витрати товариства на інспекцію по прийманню літака "Боінг" та витрати на відрядження і страхування літака в 2004р. відносяться до складу валових витрат.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2006р, позовні вимоги ВАТ "АК"Дніпроавіа" було задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що законом передбачено поновлення нарахування пені у випадку саме припинення (закриття) провадження у справі, а не зупинення арбітражного провадження, як про це зазначено у висновках акту перевірки; підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням відповідних особливостей, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідчені копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір; витрати понесені позивачем на послуги інспекції по прийманню повітряного судна, направлені на підготовку та організацію такого виду діяльності як продаж послуг з авіаперевезень, тобто безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питпння про скасування рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, ВАТ "АК"Дніпроавіа", посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 01.04.2005р., про що складено акт №57/13-321-119/07 від 28.07.2005р..

Відповідно до вказаного акта було встановлено, що позивачем порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягає у завищенні товариством валових витрат на вартість отриманих послуг; п.п.5.48 п.5.4 ст.5 вказаного Закону, а саме, завищення валових витрат на відрядження; п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" – віднесення до вкладу валових витрат суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням послуг, які не відносяться до до складу валових витрат і підлягають амортизації; ч.3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" – порушення термінів таких розрахунків.

На підставі вказаного акта та за результатами адміністративного оскарження контролюючим органом прийняті наступні податкові рішення: №0000701321/0/20390 від 02.08.2005р., №0000701321/1/25855 від 05.10.2005р., №0000701321/2/33288від 19.12.2005р. якими позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 135420,71грн.. Вказане рішення оскаржується позивачем в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у ЗЕД в сумі 105392,09 грн., оскільки в порушення ч.2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" контролюючий орган безпідставно нарахував пеню за період з дати прийняття постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі №АС №6м/2004 про прийняття позову до свого провадження від 10.01.2004р. до 31.03.2005р..

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000711321/0/20391 від 02.08.2005р., №0000711321/1/25857 від 05.10.2005р., №0000711321/2/33286 від 19.12.2005р. якими визначено податкові зобов’язання позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 209239,83грн., в т.ч. 69746,61грн. основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 139493,22грн.. Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 129022,02грн. щодо оплати послуг здійснених на ім’я нерезидента – ЗАТ "ЯК Інжиніринг", який є резидентом Росії і у відповідності до ст.7 двосторонньої угоди між урядами двох країн для уникнення подвійного оподаткування прибуток нерезидента ЗАТ "ЯК Інжиніринг" повинен оподатковуватись у Російській Федерації.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000681321/0/26393 від 02.08.2005р., №0000681321/1/25853 від 05.10.2005р., №0000681321/2/33285 від 19.12.2005р. визначено податкові зобов’язання позивача з ПДВ в розмірі 50901,20грн. в т.ч. 35191,15грн. основного платежу та 15710,05грн. штрафних санкцій. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені підприємством в частині визначення податкового зобов’язання ПДВ в сумі 44731,05грн. тобто витрат, які стосуються відображення у податковому обліку послуг з інспекції та приймання повітряного судна "Боінг".

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000671321/0/20394 від 02.08.2005р., №0000671321/1/25869 від 05.10.2005р., №0000671321/2/33284 від 19.12.2005р. позивачу визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11250,00грн. в т.ч. 7500,00грн. основного платежу та 3750,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія касаційної інстанції ознайомившись з доводами касаційної скарги дійшла висновку, що вони не містять в собі підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстнацій з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

28.09.2004 року ухвалою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговопромисловій палаті України провадження у справі АС №6м/2004 за позовом ВАТ "АК"Дніпроавіа" до ТОВ "Авіаційно-транспортна компанія "ТІRАМАVІА" (Молдова) про розірвання договору, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості по орендній платі було зупинено до закінчення розслідування ЛО в аеропорту м.Дніпропетровська УМВС України в Дніпропетровській області кримінальної справи №71041006. Тобто арбітражне провадження по розгляду даної справи було саме зупинено, а не припинено, отже, ухвала від 28.09.2004р. є процесуальним документом, згідно до якого провадження по даній справі було тільки зупинено, а після поновлення - розгляд справи буде продовжений Міжнародним комерційним арбітражним судом.

У відповідності із п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 – 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Між Урядом України та Урядом Російської Федерації укладена Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, що була ратифікована Верховною Радою України 16.10.1995р. та набула чинності 03.08.1999р..

Статтею 7 вищезазначеної двосторонньої Угоди передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем перераховувались валютні кошти нерезиденту – ЗАТ "Як Інжиніринг", що, відповідно до наданої компетентним органом довідки є резидентом Російської Федерації і що має сплачувати податок з доходів у Російській Федерації.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Додатково до витрат, визначених абзацом першим цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що витрати позивача пов’язані з оплатою послуг ЗАТ "Авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" та компенсацією транспортних витрат та витрат на відрядження працівників цього підприємства, наданих під час виконання послуг з приймання повітряного судна, до складу валових витрат позивача як такі, що направлені на підготовку та організацію такого виду діяльності що безпосередньо пов’язано із господарською діяльністю ВАТ "АК"Дніпроавіа".

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Його положеннями не регулююється також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За таких обстави колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, судами попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.