К-28104/06 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 12.08.2008 Прийняття

У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 11.11.2005р. №0003712330/0 та від 10.02.2005р. №0003712330/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним результатам фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що перевірявся та вважає, що підприємством правильно застосовано норми законодавства при віднесенні до податкового кредиту суми з ПДВ та уточнені виявлених самостійно помилок у раніше наданих податкових деклараціях.

Постановою господарського суду Харківської області від 10 травня 2006р., залишеною ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006р. без змін, позовні вимоги ТОВ "Кіноцентр" було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що позивачем відповідно до вимог податкового законодавства України було правильно заповненні податкові накладні (у зв’язку з тим, що податкові накладні були виписані на частину передплати за виконання договору про проведення будівельних робіт, то в них відсутній такий показник як кількість та об’єм товару, робіт, найменування товару), а дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкових накладних від ТОВ "Кіноцентр" на тій підставі, що позивачем не відображено показників, які можуть характеризувати проведену операцію, є незаконними.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Кіноцентр" за період з 27.08.2002р. по 30.06.2005р., про що складено акт №440/23-80/32133264 від 02.11.2005р..

Відповідно до вказаного акта податковим органом виявлено, що підприємством в повному обсязі не було нараховано прибутковий податок з громадян та нерівно внесені відомості в податкові декларації з податку на додану вартість.

На підставі вказаного висновку було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.11.2005р. №0003712330/0 про визначення суми податкового зобов’язання на загальну суму 8611,30грн., у т.ч. ПДВ - 5833,00 грн. Та штрафні санкції в розмірі 2778,30грн. (583,30грн.+2195,00грн.).

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2005р. №0003712330/2 збільшена сума застосованих санкцій, а саме визначено санкції в розмірі 5111,50грн. (2916,50грн.+ 2195,00грн.).

В акті перевірки відповідачем вказано, що позивачем в порушення п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було включено до складу податкового кредиту у вересні 2004р. суму ПДВ у розмірі 5833,00грн. по податковим накладним, що виписані ДП "СУМР" ВАТ "ХСС" №73 від 19.08.2004р. та №74 від 26.08.2004р., у яких відсутній опис (номенклатура) товарів та їх кількість.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що маж містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця, покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

- повну назву отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому визначенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 означеного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість. Що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків, який до початку перевірки контролюючим органом, самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій, оскільки податковим органом залишено поза увагою той факт, що законом не передбачена будь-яка відповідальність третіх осіб, в даному випадку сторони по справі - позивача, щодо правомірності надання суб’єктом господарювання своїм контрагентам податкових накладних і застосована відповідальність є наслідком врахування лише самого факту невідповідності податкових накладних пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Поза увагою залишились правові підстави відповідальності платника податку. Недотримання позивачем порядку, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені податкові накладні були виписані відповідно до умов договору на проведення будівельних робіт від 01.07.2004р. №21 укладеному між позивачем та ДП "СУМР" ВАТ "ХСС".

За умовами п.3.1 вказаного договору вартість робіт визначена узгодженою обома сторонами договірною ціною та складає 182883,60грн., в т.ч. ПДВ – 20%.

На виконання умов договору та в оплату виставлених ДП "СУМР" ВАТ "ХСС" рахунків позивач здійснив передплату на придбання матеріалів на загальну суму в сумі 35000,00грн., в т.ч. ПДВ – 5833,33грн., що підтверджується копіями документів бухгалтерського та податкового обліку позивача дослідженими під час судового розгляду справи.

За таких обставин обґрунтованим є задоволення позовних вимог з огляду на те, що спірні податкові накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом, виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, а правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не доведена.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 10 травня 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006р. – залишити без змін.