Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є. Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 07.11.2006 р.

у справі № 25/557-А господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинною податкової вимоги, -

Постановою господарського суду м. Києва від 07.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р., задоволено позовні вимоги ВАТ "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" та визнано нечинною першу податкову вимогу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 1/3467 від 07.09.2006 р.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки № 16/1-23-01-23524007 від 24.01.2006 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 30.01.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 379005 грн.

Податковий борг, визначений спірною податковою вимогою № 1/3467 від 07.09.2006 р., виник у зв’язку з наявністю податкового зобов’язання визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000072301/0.

Позивач в порядку процедури адміністративного оскарження, керуючись пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", звертався зі скаргами на податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 30.01.2006 р. до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України.

Як встановлено судами, 14.08.2006 р. позивач звернувся до господарського суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДШ у Голосіївському районі м. Києва № 0000072301/0 від 30.01.2006 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 32/542-А за вказаним позовом.

Таким чином, спірну податкову вимогу відповідачем було винесено 07.09.2006 року, тобто, після звернення позивача до суду з позовом про визнання нечинним відповідного рішення та після відкриття провадження у відповідній адміністративній справі.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірну податкову вимогу № 1/3467 від 07.09.2006 р. було винесено податковим органом в порушення пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

Щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 32/542-а, колегія суддів зазначає про обґрунтованість такої відмови, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено зупинення провадження у справі за умови неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Врахувавши те, що податковим органом не надано доказів неможливості розгляду справи № 25/557-а до набрання рішенням по справі № 32/542-а законної сили, а пов’язаність даних справ не є підставою для зупинення провадження у справі, судом було правомірно відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Стосовно твердження відповідача про пропущення позивачем строків оскарження на умовах апеляційного узгодження, то судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно копії поштового конверту, податкове повідомлення-рішення № 0000072301/3 від 28.07.2006 р., яке прийняте відповідачем за результатами розгляду ДПА України повторної скарги позивача, надіслане податковим органом на адресу ВАТ "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" 05.08.2006 р. (згідно поштового штемпеля). Адміністративний позов по справі № 32/542-а був поданий до господарського суду м. Києва 14.08.2006 р., а саме, в десятиденний термін, який наданий законодавством для оскарження рішення податкового органу. Тобто, податкове зобов’язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000072301/0 від 30.01.2006 р., є неузгодженим та не є податковим боргом позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постановлені у справі судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв’язку з чим підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 07.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.