Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившева Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників:

позивача Белла Т.А.

відповідача Рущака І.В., Рипкович М.П.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23 листопада 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2005 року

у справі №14/148

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сольва-Еко"

до Свалявської МДПІ Закарпатської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У липні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Свалявської МДПІ Закарпатської області №0001912350/0/247-2300/32520430-327 від 09.07.2004 року щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1317951,00 грн., та №0001932350/0/249-2300/32520430-329 від 09.07.2004 року щодо визначення податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 14395,12 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом було неправомірно нараховано підприємству податок на репатріацію доходів в розмірі 15 відсотків, оскільки відповідно до п.п.8.4.3 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за вказаною нормою мають бути оподатковані доходи, отримані у зв'язку з продажем об'єктів основних фондів при перевищенні виручки від продажу над їх балансовою вартістю. Щодо неправомірності нарахувань для сплати земельного податку на земельні ділянки, що знаходяться під придбаними будівлями, позивач вважає що відсутність правоустановчих документів на вказані землі у підприємства дає підстави не сплачувати цей податок.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23 листопада 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2005 року, позов задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Свалявської МДПІ Закарпатської області №0001912350/0/247-2300/32520430-327 від 09.07.2004 року в частині визначення податкового зобов’язання на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1303554,00 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що податковим органом було помилково взято для визначення об’єкту оподаткування за вимогами п.п. 8.4.3 п.8.4 ст.8 та п.13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, як різниця між ціною продажу об’єктів нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 19.12.2003р. №02/12/03 та купівельною вартістю за договором купівлі-продажу від 06.12.2003р. №б/н, оскільки у нерезидента відсутній дохід від продажу даних об’єктів. Однак, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження зменшення балансової вартості від проданих основних фондів наведених як інше майно в додатку №2 до договору від 19.12.2003р. №02/12/03, відповідно до вимог п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" правомірним є нарахування податку на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми 6000$ США по даній групі проданих об’єктів.

Оскільки чинне законодавство не пов’язує сплату земельного податку з внесенням господарюючого суб’єкта до земельного кадастру та отримання правоустановчих документів, нарахування відповідачем позивачеві земельного податку та застосування штрафних санкцій визнано судом правомірним.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції в якій ставить питання про скасування вищезазначених рішень суду першої та апеляційної інстанції, та просить прийнять нове рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Свалявської МДПІ Закарпатської області, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку дотримання податкового законодавства ТОВ "Сольва-Еко" за період з 20.08.2003р. по 31.03.2004р., про що складено акт №35-2300/32520430 від 05.07.2004р..

Висновками зазначеного акту перервірки, зокрема, встановлено такі порушення підприємством: п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8, п.13.1, 13.2, п.13.3 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого донараховано податок на доходи нерезидента з джерелом походженням їх з України за 2003р. в сумі 434518,00грн.; п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8, п.13.1, 13.2, п.13.3 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого донараховано податок на доходи нерезидента з джерелом походженням їх з України за 2003р. в сумі 4799,00грн.; п.13.3 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено неподання звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів; а також порушення п.5 ст.120 р.4 Земельного Кодексу України (2768-14) та ст.ст.2, 5, 14, 15 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) внаслідок чого контролюючим органом донараховано плату за землю в розмірі 9827,62грн..

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001912350/0/247-2300/32520430-327 від 09.07.2004р. про визначення податкового зобов’язання за платежем – податок на прибуток іноземних юридичних осіб та №0001932350/0/249-2300/32520430-329 від 09.07.2004р. про визначення податкового зобов’язання за платежем – земельний податок юридичних осіб.

Щодо визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання із сплати податку на землю, то суд першої інстанції зазначає, що позивач на підставі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" є платником земельного податку на земельні ділянки, які знаходяться у його користуванні, а отже правомірним є нарахування податковим органом земельного податку та визначення штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0001932350/0/249-2300/32520430-329 від 09.07.2004р.. Як вбачається з касаційної скарги – у цій частині судове рішення господарського суду Закарпатської області від 23 листопада 2004р. не оскаржується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за договором купівлі-продажу №б/н від 10.03.2000р. ТОВ "Мультігруп Пловдів" (Болгарія) продав а Фірма "Мелісфорд Асошиейтед"(Віргінські Острови Британії) придбав нерухоме майно, що знаходиться в Україні за адресою м.Свалява по вул. Алексія буд.10. Ціна продажу об’єкту становила 1000000,00 доларівСША. За даним договором остаточна вартість майна та обладнання за домовленістю сторін складає 3000000,00 німецьких марок.

Відповідно до договору від 06.12.2003р. між двома нерезидентами Продавець – Фірма "Мелісфорд Асошиейтед" (Віргінські Острови Британії) та Покупець – Фірма "KERMIT TRADE INVESTMENT" (Віргінські Острови Британії) було укладено договір №б/н купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна (перелік майна вказано у Додатках №1 та №2 до цього договору), що знаходиться у Закарпатській області Свалявського району в м.Сваляві по вул. Алексія буд.10. Згідно цього договору від 06.12.2003р. продаж вчинено за 143000,00 доларів США, а залишкова вартість об’єкту вказаного нерухомого майна становить 762186,00грн..

Судом встановлено, що за договором від 19.12.2003р. №02/12/03 позивач придбав у фірми-нерезидента "KERMIT TRADE INVESTMENT" (Віргінські Острови Британії) основні засоби що знаходиться у Закарпатській області Свалявського району в м.Сваляві по вул. Алексія буд.10. Сума договору становить 574258,92 доларів США.

Під час проведення первірки контролюючим органом було отримано відповідь на запит до ДВПТІ про проведення реєстрації даного майна. Згідно вказаної відповіді податковим органом встановлено, що фірмою-нерезидентом вказаний майновий комплекс було придбано 06.12.2003р. за ціною 143000,00 доларів США та в подальшому це майно продано ТОВ "Сольва-Еко" за договором від 19.12.2003р. за ціною 574258,92 доларів США, тобто за ціною яка є значно вищою за ціну придбання.

Отже, на підставі п.13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковий орган стверджує, що одночасно з перерахуванням коштів на банківський рахунок нерезидента – фірми "KERMIT TRADE INVESTMENT" позивач мав утримати та перерахувати за її рахунок до бюджету 15% від суми виплати.

Однак справа містить два звіти про експертну оцінку ринкової вартісті майнового комплексу в м.Сваляві по вул. Алексія буд.10 і продаж якого є предметом дослідженням даної справи. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ціна даного майнового комплексу за результатами експертної оцінки проведеної на 04.12.2003р. (а.с.122), експертної оцінки проведеної на 16.12.2003р. (а.с.225) а також ціна за якою вказаний об’єкт було продано згідно угоди від 06.12.2003р. та угоди від 19.12.2003р. а також визначення балансової вартості об’єкту має суттєві розбіжності.

Судом не було досліджено чому протягом короткого терміну ціна вказаного майнового комплексу суттєво змінювалась і чи вплинула дана обставина на результат господарської діяльності.

За таких обставин, з урахуванням наведеного та вимог ст. 159 КАС України, оспорювані рішення суду першої та апеляційної інстанцій не є законними. Таким чином відсутні підстави вважати, що судом з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане, виходячи з положень ст. 220 КАС України, позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судом всім обставинам справи.

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, судове рішення господарського суду Закарпатської області від 23 листопада 2004 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2005 року підлягає скасуванню повністю, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23 листопада 2004 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та направити в цій частині на новий розгляд в суд першої інстанції. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2005 року скасувати повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.