Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившева Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1

відповідача-2 ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006р.

у справі №10/159-2862

за позовом Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

до відповідачів 1) Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" та 2) Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод"

про визнання недійсним правочину, -

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання недійсним правочину на підставі договору від 18.04.2005р. та застосування до сторін договору двосторонньої реституції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір та первинні бухгалтерські документи підписано директором Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" не власноручно, а із використанням факсимільного відтворення підпису, що, на думку податкового органу, не відповідає загальним вимогам необхідним для визначення чинності правочину передбаченим ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що спірний договір було укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2006р. судова колегія апеляційної інстанції скасувала судове рішення першої інстанції та прийняла нове рішення, яким визнала недійсним господарське зобов'язання між ТОВ "ТЕХАРМ" та ТОВ "Долоніт", застосувавши наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 01.04.2005р. у справі №2-1481/3 статут та установчі документи ТОВ "Долоніт" визнано недійсним з моменту його реєстрації, а також визнано недійсним з моменту видачі свідоцтво платника податку на додану вартість на підставі того, що діяльність підприємства здійснювали не встановлені особи.

Не погоджуючись з рішенням другої судової інстанцій, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції 16 листопада 2006р. та постанови суду першої інстанції від 15 серпня 2006р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між відповідачами в усній формі було укладено договір поставки, за умовами якого одна сторона зобов'язується поставити партії товарів, а інша - оплатити цей товар. Всього, згідно з накладними товару поставлено на загальну суму 59616,00грн..

Згідно з рішенням Голосіївського районного суду м.Києва у справі №2-1481/3 від 01 квітня 2005р. статут та установчий договір ТОВ "Долоніт" визнано недійсним з моменту його реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ №37067612 виданого 01.10.2003р. - з дати його видачі.

Однак, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладення було настання протиправних наслідків.

Разом з тим, судом першої інстанції та апеляційної інстанції, під час розгляду позовних вимог податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не враховано, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів в частині визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Крім того, встановлені ч.1 ст. 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Також слід зазначити, що відповідно до наявного в матеріалах справи акту перевірки вих. №13-23/00375071 від 05.05.2006р. "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП "Залозецький спиртовий завод" (а.с.13) вбачається, що Тернопільська ОДПІ листом від 18.04.2006р. вих. №23006/15-01 повідомляла позивача про наступне: порушено кримінальну справу №165724 ВІД 15.03.2006р. за ст. 205 КК України за фактом здійснення невстановленими особами господарської діяльності від імені Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" із використанням факсимільного підпису та печатки підприємства в той час, коли засновник та директом підприємства ОСОБА_3помер ІНФОРМАЦІЯ_1; Унітарне приватне підприємство "Укртехмаш" не має складських приміщень, виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено вказані обставини які є суттєвими для правильного вирішення справи і що, з урахуванням вимог ст. 220 КАС України, позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2006р. - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.