Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Весельської Т.Ф.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби в Томаківському районі Дніпропетровської області та спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними дій посадових осіб та про визнання незаконними проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, -

У червні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили визнати незаконним дії Державної виконавчої служби в Томаківському районі Дніпропетровської області та спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" щодо підготовки і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - саду площею 49,3 га., розташованого в с. Виводове Томаківського району Дніпропетровської області.

Також позивачі просили зобов'язати відповідачів провести повторні прилюдні торги з реалізації вказаного майна.

Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2006 року це судове рішення скасовано і провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.

При цьому вони посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідач СДП "Укрспецюст" та третя особа ОСОБА_3 в запереченнях на цю касаційну скаргу посилаються на необґрунтованість викладених в скарзі доводів і просять відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що ця справа є справою адміністративної юрисдикції.

З цим висновком місцевого суду обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції, який виходив з того, що судом першої інстанції не враховані положення ст. 17, 21 КАС України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скасовуючи постанову місцевого суду і закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявлені позивачами вимоги випливають із договірних відносин купівлі-продажу майна на умовах прилюдних торгів.

Правовідносини, які склалися між сторонами, виникли з права власності на спірне майно, а відтак не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки не відносяться до публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.