Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Горбатюка С. А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії з урахуванням: 40% надбавки, введеної Указом Президента України від 14.07.1999 року № 847/99 (847/99) ; 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173 (173/2002) ; 90% надбавки, введеної Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 (389/2003) ; 33,3% премії, передбаченої п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829 (829-2000-п) і наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001 року № 75 (z0251-01) .

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2006 року представник позивача - ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обгрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що обов'язок відповідача перерахувати йому пенсію в зв'язку із зміною розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців передбачений ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 (393-92-п) . Суди не взяли це до уваги, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають законодавству України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказами Головнокомандуючого військами протиповітряної оборони СРСР № 0749 від 17 серпня 1984 року і командира військової частини 25252 № 251 від 9 жовтня 1984 року позивач по віку був звільнений в запас і з 9 жовтня 1984 року виключений із списків особового складу частини. З 10 жовтня 1984 року позивачу була призначена пенсія з розрахунку наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обгрунтовано виходили з того, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло з 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій.

Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005 року задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки дії відповідача не порушили його права, свободи і законні інтереси, тому обгрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 відхилити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .