ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     31 січня 2008 року м. Київ
 
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
 
     головуючого: судді Харченка В.В.
 
     суддів: Гончар Л.Я.
 
     Гордійчук М.П.
 
     Матолича С.В.
 
     Шкляр Л.Т.
 
     при секретарі: Деревенському I.I.
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою  Сімферопольської  міської
ради на постанову господарського суду АР Крим від 21  квітня  2006
року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського  суду
від 03 липня 2006 року у справі за позовом виробничого кооперативу
"СКIФ-88" до Сімферопольської міської ради,  виконавчого  комітету
Сімферопольської міської ради про визнання  недійсним  рішення  та
зобов'язання виконати певні дії,-
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     У березні 2006 року виробничий кооператив "СКIФ-88" звернувся
до суду з позовом до Сімферопольської  міської  ради,  виконавчого
комітету Сімферопольської  міської  ради  про  визнання  недійсним
рішення та зобов'язання виконати певні дії.
 
     Постановою господарського суду АР Крим  від  21  квітня  2006
року, залишеною без змін  ухвалою  Севастопольського  апеляційного
суду від 03 липня 2006 року позовні вимоги виробничого кооперативу
"СКIФ-88" задоволено.
 
     Не погоджуючись з судовими рішеннями  Сімферопольська  міська
рада в касаційній скарзі  посилаючись  на  порушення  судами  норм
матеріального і процесуального права просить  скасувати  постанову
господарського суду АР Крим від 21  квітня  2006  року  та  ухвалу
Севастопольського апеляційного господарського суду  від  03  липня
2006  року  та  постановити  нове  рішення,   яким   відмовити   в
задоволенні позову.
 
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України, пояснення осіб, що беруть участь  у  справі,  перевіривши
матеріали справи та  обговоривши  доводи  скарги,  колегія  суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
     Відповідно до частин 3 та 4  статті  123  Земельного  кодексу
України  ( 2768-14 ) (2768-14)
        ,  юридична  особа,  зацікавлена  в  одержанні
земельної ділянки у постійне користування із земель державної  або
комунальної власності, звертається з  відповідним  клопотанням  до
районної,  Київської   та   Севастопольської   міських   державних
адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання
про відведення земельної ділянки додаються матеріали,  передбачені
частиною  п'ятнадцятою  статті  151  Земельного  Кодексу   України
( 2768-14 ) (2768-14)
         документи, що обгрунтовують її розмір, призначення  та
місце розташування.
 
     З матеріалів  справи  вбачається,  що  виробничий  кооператив
"Скіф-88"  звернувся  до   органу   місцевого   самоврядування   з
клопотанням про надання у довгострокову оренду  земельної  ділянки
площею  0,4417  га  на  об'їздній   дорозі   напроти   мікрорайону
"Загородний" для розміщення стаціонарної "АЗС".
 
     03.01.2002 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської
ради позивачеві було надано дозвіл на складання проекту відведення
земельної ділянки площею 0,4417 га для розміщення стаціонарної АЗС
напроти мікрорайону "Загородний" за рахунок земель  не  наданих  у
власність або користування.
 
     Згідно з пунктом 6  статті  123  Земельного  кодексу  України
( 2768-14 ) (2768-14)
        , проект відведення земельної ділянки  погоджується  із
землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним
і санітарно-епідеміологічним  органами,  органами  архітектури  та
охорони культурної спадщини і після одержання  висновку  державної
землевпорядної  експертизи  по  об'єктах,   які   їй   підлягають,
подається до відповідної державної  адміністрації  або  сільської,
селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в
межах своїх повноважень,  визначених  Земельним  Кодексом  України
( 2768-14 ) (2768-14)
        , приймають рішення про надання земельної ділянки.
 
     Судами  першої  та  апеляційної  інстанцій  встановлено,   що
позивачем було отримано наступну дозвільну документацію:
 
     1. умови відведення земельної ділянки площею  0,4417  га  під
стаціонарну АЗС,  видані  10.02.2002  року  Управлінням  земельних
ресурсів Сімферопольської міської ради;
 
     2. здійснення проекту відведення земельної ділянки, зроблений
малим підприємством "Вега"  та  погоджений  управлінням  земельних
ресурсів Сімферопольської міської ради висновком № 305/10-1-07 від
03.01.2002 року;
 
     3.   висновок   державної   землевпорядної   експертизи   від
06.12.2002 року  №165к-22/19  про  погодження  проекту  відведення
земельної ділянки;
 
     4.  висновок  Управління  архітектури  і  містобудування  від
03.07.2003 року.
 
     За таких обставин,  факт  виконання  виробничим  кооперативом
"Скіф-88" вимог частини 6 статті 123  Земельного  кодексу  України
( 2768-14 ) (2768-14)
         є встановленим та підтвердженим матеріалами справи,  у
зв'язку з чим на відповідну державну адміністрацію  або  сільську,
селищну, міську раду, які розглядали проект  відведення  земельної
ділянки,  покладається  обов'язок,  в  межах  своїх   повноважень,
визначених  Земельним  Кодексом  України   ( 2768-14 ) (2768-14)
        ,   прийняти
рішення про надання земельної ділянки в оренду.
 
     Пунктом 12 Перехідних  положень  Земельного  кодексу  України
( 2768-14 ) (2768-14)
          встановлено,  до  розмежування  земель  державної   і
комунальної власності повноваження щодо  розпорядження  землями  в
межах  населених  пунктів,  крім  земель,  переданих  у   приватну
власність, та земель, на яких розташовані державні, в  тому  числі
казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах
яких державі належать частки (акції, паї),  здійснюють  відповідні
сільські, селищні, міські ради, а за межами  населених  пунктів  -
відповідні органи виконавчої влади.
 
     Беручи до уваги той факт,  що  на  території  м.  Сімферополя
розмежування  земель  державної  та   комунальної   власності   не
проведено, повноваження власника здійснює  Сімферопольська  міська
рада.
 
     Пунктом  35   статті   26   Закону   України   "Про   місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         встановлено,  що  виключно
на  пленарних  засіданнях  сільської,   селищної,   міської   ради
вирішується питання регулювання земельних відносин.
 
     Однак, за  наявності  згоди  орендодавця  -  Сімферопольської
міської ради на передачу земельної ділянки площею 0,4417 в  оренду
виробничому кооперативу  "Скіф-88",  що  підтверджується  наданням
дозволу  на  складання  проекту  відведення   земельної   ділянки,
відповідне рішення  про  фактичну  передачу  земельної  ділянки  в
оренду не прийнято.
 
     За таких обставин, висновок судів  попередніх  інстанцій  про
порушення зазначеними вище обставинами  прав  позивача  на  оренду
земельної ділянки та  необхідність  зобов'язання  Сімферопольської
міської ради прийняти рішення про передачу позивачеві витребуваної
земельної ділянки є правомірним.
 
     Що   стосується   факту   прийняття   виконавчим    комітетом
Сімферопольської
 
     міської ради  рішень  від  28.11.2003  року  №  2096  та  від
24.12.2004 року № 2664 стосовно  внесення  сесії  Сімферопольської
міської  ради  пропозиції  про  відмову  виробничому   кооперативу
"Скіф-88"  у  надані  витребуваної  ним  земельної   ділянки,   то
виключний  перелік  повноважень  виконавчих   органів   сільських,
селищних, міських рад у сфері регулювання  земельних  відносин  та
охорони навколишнього природного середовища, у тому числі  власні,
а також делеговані  повноваження  закріплений  статтею  33  Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        .
 
     Однак, із  змісту  зазначеної  норми  не  вбачається,  що  до
повноважень виконавчих органів сільських,  селищних,  міських  рад
відноситься надання пропозицій сесіям відповідних рад щодо відмови
у наданні земельних ділянок. Таким чином, висновок про перевищення
виконавчим  комітетом  Сімферопольської   міської   ради   власних
повноважень є обгрунтованим.
 
     Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        , акти органів та посадових
осіб місцевого самоврядування  з  мотивів  їхньої  невідповідності
Конституції або законам України визнаються незаконними в  судовому
порядку.
 
     На підставі викладеного, висновок судів першої та апеляційної
інстанцій про необхідність визнання недійсними рішень  виконавчого
комітету Сімферопольської міської ради від 28.11.2003 року №  2096
та від 24.12.2004 року № 2664, як таких, що не відповідають нормам
закону, є також правомірним.
 
     Оскільки  рішення  судів  першої  та  апеляційної   інстанцій
відповідають вимогам матеріального  та  процесуального  права,  то
вони не можуть бути скасовані чи змінені з  підстав,  наведених  в
касаційній скарзі.
 
     Керуючись  ст.  ст.  210,  221,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу Сімферопольської міської ради  залишити  без
задоволення, а постанову господарського суду АР Крим від 21 квітня
2006 року та ухвалу Севастопольського  апеляційного  суду  від  03
липня 2006 року - без змін.
 
     Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
 
     З оригіналом згідно
 
     Судді (підписи)
 
     Суддя Вищого адміністративного суду
 
     України В.В. Харченко