Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Ільченко О.М.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р.

у справі № 11/105-А господарського суду міста Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Агора" "GV AGORA"

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соверен Контракт"

про визнання договору недійсним та стягнення в доход бюджету 599571,45 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 13.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р., в позові про визнання недійсним договору поставки продукції вартістю 559611,80 грн., укладеного між відповідачами шляхом обміну документами - податковими накладними від 31.08.2002 р. № 18.1. № 21. № 18.4. від 02.09.2002 р. № 35, від 11.09.2002 р. № 42.4, від 12.09.2002 р. № 43.5. від 13.09.2002 р. № 44.1, від 30.09.2002 р. № 33, № 34, № 40, № 43, № 45.3, № 49, накладними від 01.08.2002 р. № 195 Н-1, № І92 Н-4, від 05.08.2002 р. № 124 Н., від 02.09.2002 р. № 143 Н. № 152 Н, № 163 Н., від 06.09.2002р. № 123 Н, від 11.09.2002 р. № 166 Н, від 13.09.2002 р. № 195 Н-2, від 19.09.2002 р. № 195 Н, та застосування до ТОВ "Спільне підприємство "Агора" "GV AGORA" та ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" наслідків, передбачених статтею 49 ЦК УРСР, відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003р. у справі про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соверен Контракт" обставини реєстрації та фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства з порушенням чинного законодавства не звільняють позивача від доведення в даному судовому процесі умислу ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" на укладення спірного договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а також тим, що застосування при вирішенні спору юридичних наслідків недійсності договору, які були встановлені законом, чинним на момент укладення договору, але відсутні в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення судового рішення, прийнятого за результатами розгляду відповідного позову, є безпідставним.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 49 ЦК УРСР.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у 2002 році між ТОВ "Спільне підприємство "Агора" "GV AGORA" та ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" був укладений договір поставки продукції вартістю 559611,80 грн. шляхом обміну документами, а саме: податковими накладними від 31.08.2002 р. № 18.1. № 21. № 18.4. від 02.09.2002 р. № 35, від 11.09.2002 р. № 42.4, від 12.09.2002 р. № 43.5. від 13.09.2002 р. № 44.1, від 30.09.2002 р. № 33, № 34, № 40, № 43, № 45.3, № 49, накладними від 01.08.2002 р. № 195 Н-1, № 192 Н-4, від 05.08.2002 р. № 124 Н., від 02.09.2002 р. № 143 Н. № 152 Н, № 163 Н., від 06.09.2002р. № 123 Н, від 11.09.2002 р. № 166 Н, від 13.09.2002 р. № 195 Н-2, від 19.09.2002 р. № 195 Н.

Оплата зазначеної продукції на повну вартість поставки підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку від 29.08.2002р., від 19.09.2002р., від 02.09.2002р., від 11.09.2002р., від 11.09.2002р., від 02.09.2002р., від 11.09.2002р., від 19.09.2002р., від 04.09.2002р., від 10.09.2002р., від 20.09.2002р., від 16.09.2002р., від 13.09.2002р., від 12.09.2002р., від 11.09.2002 р.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003р., яке набрало законної сили, визнані недійсними з моменту реєстрації установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" з підстав невідповідності дійсності даних щодо засновників товариства в статутних документах.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" включено до ЄДРПОУ 19.04.2002 р., зміни до ЄДРПОУ не вносились /а.с. 73, 112, т. 2/. Будь-яких обставин стосовно того, що ТОВ "Спільне підприємство "Агора" "GV AGORA" знало або могло знати про недостовірність відомостей відносно ТОВ "Компанія "Соверен Контракт", на підставі яких була здійснена державна реєстрація цього товариства, судом не встановлено.

Згідно статті 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною. За наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР.

Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського зобов’язання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені статтею 208 Господарського кодексу України.

Однак відповідно до пункту 5 розділу ІХ Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Крім того, зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Не посилається на такі обставини і позивач.

Сам лише факт визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, свідоцтва платника ПДВ товариства не є безумовним свідченням укладення цим товариством будь-яких договорів з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, предметом доказування у справі про визнання недійсними установчих документів є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність у товариства протиправного умислу при укладенні спірного договору, який мав місце під час здійснення підприємницької діяльності. Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше. Інших доводів щодо укладення ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, окрім як посилання на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2003р. та на невідповідність даних податкових декларацій, поданих ТОВ "Компанія "Соверен Контракт" обсягам продаж за спірною угодою, а також доказів на підтвердження таких доводів позивач не наводив.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у позові через недоведеність умислу, суперечного інтересам держави і суспільства, на час укладення спірного договору в діях його сторін, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом‘янському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.