Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Зарічанського споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року у справі за позовом Зарічанського споживчого товариства до Володимир - Волинської міської ради та Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, -

Постановою Господарського суду Волинської області від 7 серпня 2006 року задоволено позов Зарічанського споживчого товариства до Володимир-Волинської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КІТ Волинське ОБТІ та визнано за Зарічанським споживчим товариством право власності на павільйон "Меблі", який знаходиться за адресою : м. Володимир -Волинський, вул. Устилузька,91 та зобов'язано Володимир-Волинську міську раду оформити за Зарічанським споживчим товариством право власності на вказаний павільйон.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване, в частині позовних вимог про визнання права власності провадження у справі закрито, в частині вимог про зобов’язання вчинити дії прийнято рішення про відмову у позові.

Зарічанське споживче товариство звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року скасувати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами КАС України (2747-15) .

Згідно п.7 ст. 3 КАС України суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з викладеним є правомірним закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, оскільки такі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки позивачем не було надано правовстановлюючих документів, передбачених тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5 (z0066-03) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387 (z0066-03) , є правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача оформити право власності.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Зарічанського споживчого товариства відхилити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.