Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" на постанову Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -

Постановою Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року було відмовлено у задоволенні позовних вимоги відкритого акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 1161 від 05.06.2006 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Зазначені судові рішення вмотивовано тим, що позивачем було допущено порушення вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яке полягало в тому, що позивачем було віднесено до складу витрат у серпні 2005 року кошти, фактично виплачені у вересні 2005 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ВАТ "Дашуківські бентоніти" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами норм матеріального права, зокрема на тому, що дії позивача не є порушенням, оскільки вчинені в межах одного звітного періоду. Також скаржник посилається на помилкове, на його думку незастосування до спірних правовідносин вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено судами по справі позивачем була проведена планова перевірка ВАТ "Дашуківські бентоніти" по нарахуванню, сплаті та використанню страхових внесків за період з 01.07.2005 року по 01.04.2006 року, в результаті якої був складений акт від 24.05.2006 року №210.

Даною перевіркою було встановлено, що позивачем у вересні 2005 року при виплаті заробітної плати за серпень 2005 року страхові внески сплачені не в повному обсязі в порушення вимог ст. 23 Закону № 2240. В зв'язку з цим ревізором було нараховано пеню в сумі 81 грн. та штраф в розмірі 4 236 грн.

Колегія суддів не погоджується з позицією скаржника про вчинення всіх зазначених дій в межах одного звітного періоду, оскільки згідно з частиною другою статті 23 вищезазначеного Закону перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Таким чином законодавчо встановлений обов’язок зі сплати коштів протягом місяця було позивачем порушено, сплату здійснено у меншому, ніж підлягало, розмірі.

Законодавчо встановлений обов’язок з подання звітності в інші, ніж місяць періоди не має правового значення для даної ситуації, оскільки донарахування та застосування штрафних санкцій до відповідача відбулися саме за порушення термінів сплати.

Колегією суддів не приймаються посилання скаржника на помилкове, на його думку незастосування до спірних правовідносин вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) з огляду на нижчевикладене.

Аналіз положень наведеного Закону, та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " (2240-14) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням до податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст.ст.14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " (який набрав чинності з 01.01.2001р.), законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Конституції України (254к/96-ВР) , складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Кодексу законів про працю України (322-08) , цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" відхилити, постанову Господарського суду Черкаської області від 14 вересня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.