К-34876/06 Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення - 30.01.2008 Прийняття

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. та постанову Господарського суду Донецької області від 15.08.2006 р.

у справі №34/163 А

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "А/Т Глини Донбасу"

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 16.05.2006 р. №0000522340/0-9292 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2005 р. в сумі 162566 грн., за лютий 2005 р. в сумі 49656 грн., за квітень 2005 р. в сумі 55197 грн. та в частині застосування штрафних санкцій за січень 2005 р. в сумі 81283 грн., за лютий 2005 р. в сумі 24828 грн., за квітень 2005 р. в сумі 27599 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р., позов задоволено в повному обсязі.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та про прийняття нового про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, касаційна скарга обґрунтовується порушенням п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відсутнє підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача, а, отже, відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт №228/23-0/23354002 від 28.04.2006 р.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 419717 грн., у тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування за січень 2005 р. – 174958 грн. та штрафна санкція – 87479 грн., сума завищення бюджетного відшкодування за лютий 2005 р. – 49656 грн. та штрафна санкція – 24828 грн., сума завищення бюджетного відшкодування за квітень 2005 р. – 279811 грн. та штрафна санкція – 27599 грн.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутністю яких вона може вважатися неналежно оформленою визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу дизельного пального, бензину автомобільного, масла від 11.01.2005 р. №4 з ТОВ "Плеяда", а також договір на відпуск пального від 05.01.2005 р. №010 з ТОВ "Крамнефтегаз".

Факт виконання вищезазначених договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку.

Крім того за даними податкових органів, за результатами проведених зустрічних перевірок ТОВ "Плеяда" та ТОВ "Крамнефтегаз" з питань правовідносин з ЗАТ з іноземними інвестиціями "А/Т Глини Донбасу", підтверджено включення ними до податкових зобов’язань відповідного періоду та відображення сум податку на додану вартість по податковим накладним, які були видані позивачу.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач обґрунтовано відносив до податкового кредиту суми ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних виданих платниками податку на додану вартість, дійшов вірного висновку про неправомірне зменшення бюджетного відшкодування на суму 267419 грн.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на те, що відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні не визначено будь-якого зобов’язання з податку на додану вартість, вірними є і висновки судів про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 15.08.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.