Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: Кручек О.О.

відповідача: Машко О.П.

прокуратури: Дубас В.А.

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2004 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р.

у справі№6/332а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівнафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівнафтопродукт" (далі по тексту – позивач, ВАТ "Чернігівнафтопродукт") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2004 р. №0003212323/0.

14.12.2004 р. ВАТ "Чернігівнафтопродукт" уточнено позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2004 р. №0003212323/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 350,50 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2004 р. у справі №6/332а (суддя Блохіна Ж.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. (головуючий суддя – Куц М.М., судді Панова І.Ю., Дзюбко П.О.), позовні вимоги ВАТ "Чернігівнафтопродукт" задоволено повністю; визнано частково недійсним податкове повідомлення рішення від 14.05.2004 р. №0003212323/0 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству "Чернігівнафтопродукт" податкового зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) в сумі 15 350,00 грн.

Заступник прокурора Чернігівської області, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2004 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. у справі №6/332а, вніс касаційне подання, в якому просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2004 р. ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення №0003212323/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по штрафним (фінансовим) санкціям у розмірі 15 378,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 14.05.2004 р. №0003212323 прийнято ДПІ у м. Чернігові на підставі акту перевірки щодо здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності від 06.05.2004 р. №25010031/2320-23-227/87 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п. 1 та п. 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг": 1) не проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій та не видано розрахунковий при реалізації палива в безготівковій формі з застосуванням талонів на загальну суму у розмірі 3 002,00 грн.; 2) не здійснено запис "Службове внесення" в корінцях розрахункової книжки.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Чернігівнафтопродукт" виходили з того, що відпуск нафтопродуктів по талонам (після попереднього розрахунку у безготівковій формі за угодами поставки) не є розрахунковою операцією. Крім того, суди посилались на неправомірність визначення позивачу суми штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) податковим зобов’язанням.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що визначення податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій саме сумою податкового зобов’язання позивачу не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов’язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов’язкових платежів).

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не містить обмежений перелік засобів проведення безготівкових операцій та в той же час не звільняє від обов’язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" містить визначення терміну "розрахункова операція", а саме: "приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів". Місцем такої реалізації товару (пального) була АЗС позивача.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що талони та смарт-картки при здійсненні спірних операцій не можуть використовуватися лише як акт приймання-передачі, так як право власності на товар (пальне) може настати лише при передачі пального. Факт переходу права власності від ВАТ "Чернігівнафтопродукт" до контрагентів підтверджується поверненням талону або пред’явленням смарт-картки продавцю, тобто позивачу, а відсутність талону (смарт-картки) позбавляє права на отримання палива, що прямо передбачено договорами, укладеними ВАТ "Чернігівнафтопродукт" з контрагентами.

Таким чином, на думку судової колегії, придбання особами за безготівкові кошти талонів на пальне не звільняє позивача від обов’язку проведення операцій по відпуску товару за такими талонами через реєстратор розрахункових операцій.

Однак, при розгляді даної справи вищевикладене судами першої та апеляційної інстанцій до уваги не прийнято.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адмініс тративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. у справі №6/332а задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. у справі №6/332а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.