К-26531/06 Про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р.

та постанову господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р.

у справі № 32/100-А господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою господарського суду м. Києва від 21.04.2006 р. у справі № 32/100-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р., позовні вимоги ВАТ "Укрнафта" задоволено, визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПI у м. Києві по роботі з ВПП від 11.10.2005 р. № 0000501606/0 та від 29.12.2005 р. № 0000501606/1.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що окрема труба ТБПК 114х9Л не є закінченим пристроєм та не здійснює самостійні функції при проведенні господарської діяльності; вартість метру труби при обліку господарських операцій менша за встановлений розмір для застосування пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ; згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (z0288-00) позивач має право, а не зобов'язаний обліковувати окремі частини основного засобу, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), як об'єкти основних засобів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПI у м. Києві по роботі з ВПП оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

СДПI у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Охтирським управлінням бурових робіт ВАТ "Укрнафта" за період з 01.07.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт від 29.04.2005 р. № 54/23/00143455/124ДСК.

В акті перевірки зазначено про завищення Охтирським УБР ВАТ "Укрнафта" валових витрат на суму 1 008 819 грн. в результаті включення до складу валових витрат вартості малоцінних оборотних активів - труб бурильних ТБПК 114х9Л, які відносяться до основних фондів.

На підставі висновків акту перевірки, податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000501606/0 від 11.10.2005 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 287060,20 грн., в т. ч. 172645 грн. основного платежу та 82017,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В процесі оскарження здійсненого нарахування в адміністративному порядку відповідачем 29.12.2005 р. прийнято повідомлення-рішення № 0000501606/1, що за змістом співпадає з повідомленням-рішенням № 0000501606/0 від 11.10.2005 р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, до складу валових витрат не відносяться.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (996-14) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (z0288-00) , передбачено, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

З вказаного слідує, що в разі визнання в бухгалтерському обліку окремого об'єкту як основного засобу його належність до основних фондів буде визначатися терміном використання у господарській діяльності та вартістю відповідної облікової одиниці такого об'єкту.

Як встановлено судами, труба ТБПК 114х9Л не є закінченим пристроєм, є складовою бурової колони, самостійних функцій при проведенні господарської діяльності позивача не здійснює. Аeблік господарських операцій з трубами здійснюється позивачем в метрах, що відповідає вимогам п. 4.5 "Положення по учету движения обсадных, бурильних и насосно-компрессорных труб на предприятиях Министерства нефтяной промышленности", затвердженого Міністерством нафтової промисловості СРСР 16.01.1987 р. (чинного на момент здійснення господарських операцій). Вартість труби в метрах є меншою за встановлений пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у зв'язку з чим відсутні підстави вважати даний об'єкт основним засобом.

На підставі викладеного вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 32/100-А суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.