Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Фадєєвої Н.М.

суддів Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 4 квітня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2006 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства"Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Управління "Спецшахтомонтаж" про стягнення суми,-

У квітні 2005 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Управління "Спецшахтомонтаж" про стягнення заборгованості у сумі 204302 грн. 92 коп., у тому числі цільові кошти – 101338 грн. 94 коп., штрафні санкції – 102 963 грн. 98 коп. за не створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за період з 1999 р. по 2002 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідачем порушено норми Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. а саме статті 19, 20 і тому Державне підприємство "Свердловантрацит" повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

Постановою господарського суду Луганської області від 4 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено. Судами обох інстанцій було встановлено порушення відповідачем статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в Україні", однак суди визнали, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням недотриманням позивачем строку для застосування санкцій.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Не оскаржуючи висновки суду в частині визнання порушення підприємством норм статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", касатор вважає, що суди обох інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України про строки застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки платежі до Фонду соціального захисту інвалідів стали називатися адміністративно-господарськими санкціями з 01.01.2006р. - з дня набрання чинності Законом України №2960 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Така судова практика відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ даної категорії (постанова Верховного Суду України від 18.10.2005р. у справі №21/221 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Науково-виробниче товариство "Темп Лтд.Ко" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003році). Судова колегія вважає, що суди обох інстанцій правильно застосували положення ст. 250 Господарського кодексу України на правовідносини, що виникли до 01.01.2004р.-до набрання чинності зазначеним Кодексом, оскільки абзацом 2 частини 4 розділу 1Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу встановлено, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Частиною 5 розділу 1Х "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що положення Кодексу щодо відповідальності за порушення, вчинені до набрання ним чинності стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення. Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин ст. 250 ГК України, оскільки адміністративно-господарські санкції є видом господарської відповідальності. Така судова практика відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ даної категорії (постанова Верховного Суду України від 18.10.2005р. у справі №21/221 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Науково-виробниче товариство "Темп Лтд.Ко" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003році).

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Луганської області від 4 квітня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.