Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Гончар Л.Я.

Суддів - Гордійчук М.П.

Кравченко О.О.

Леонтович К.Г.

Шкляр Л.Т.

при секретарі - Турчин Д.О.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Господарського суду Луганської області від 03.07.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 по справі №12/323 за позовом ТОВ "Завод сталевої дробі" до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Відділення Державного казначейства в м.Алчевську про стягнення 32826 грн. 00 коп., -

У квітні 2006 року ТОВ "Завод сталевої дробі" звернулось з позовом до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області та Відділення Державного казначейства в м.Алчевську про стягнення 32826 грн. 00 коп.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006р., позов задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивоване тим, що оперативний облік податків та зборів по особистому рахунку платника податків не може обумовлювати наявність у нього матеріального права на відшкодування податку на додану вартість, що виникає лише з підстав, передбачених законом.

Не погоджуючись з винесеними по справі рішеннями Алчевська об’єднана державна податкова інспекція в Луганській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права відповідач ставить питання про скасування постанови Господарського суду Луганської області від 03.07.2006р., ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006р. та направлення справи на новий розгляд.

Так, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин положення інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" №276 від, 18.07.2005р.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до даних податкової декларації позивача за вересень 2004 року сума податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з державного бюджету України, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в установі банку, становила 142718 грн. 00 коп.

Сума бюджетного відшкодування підтверджена Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області, якою у довідці №37/234-32804063 від 20.01.2005р. "Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення в бюджет сум податку на додану вартість ТОВ "Завод сталевої дробі" за серпень-жовтень 2004 року" вказано, що не існує розбіжностей за даними платника і за даними перевірки за вересень 2004 року.

У подальшому з вказаної суми було здійснено часткове відшкодування в сумі 109892 грн. 00 коп., залишок заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за вересень 2004 року складає 32826 грн. 00 коп., яку позивач і просить стягнути.

Згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що на особистому рахунку позивача за вересень 2004 року має бути облікованою бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 32826 грн. 00 коп.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що позивачем у грудні 2005 року подано уточнений розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року, якою збільшено податкові зобов’язання.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнений розрахунок.

Колега суддів погоджується з висновком попередніх інстанцій, що уточнений розрахунок за податковий період вересня 2005 року не має відношення до коригування суми податку на додану вартість за вересень 2004 року.

При цьому слід зазначити, що безпідставними є посилання Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на необхідність врегулювання спірних правовідносин положеннями Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", оскільки зазначений нормативний акт не регулює питання виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та його отримання.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, постанова Господарського суду Луганської області від 03.07.2006 року та ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 по справі №12/323 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої чи апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області – залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 03.07.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.