К-12365/06 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов'язання присвоїти чергове спеціальне звання - 24.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, треті особи - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов"язання присвоїти чергове спеціальне звання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року,

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року у справі за його позовом до Державної податкової адміністрації України, треті особи - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов"язання присвоїти чергове спеціальне звання.

Зазначає, що 16 жовтня 2006 року наказом № 1181-о Голови Державної податкової адміністрації України він був звільнений з посади начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та з органів податкової міліції у відставку за пунктом 65 підпунктом "а" (за віком"). Вважає таке звільнення незаконним, оскільки посада, яку він обіймав, не є номенклатурою посад податкової міліції і є посадою цивільною. Звільнення з даної посади за віком можливе лише при досягненні ним 60-річного віку. Крім того, він перебуває у спеціальному званні підполковник податкової міліції 5 років, має вчене звання кандидата економічних наук і тому відповідач зобов"язаний присвоїти йому чергове спеціальне звання полковник, однак на його заяви про присвоєння цього звання відповідач не реагує. Просив зобов"язати Державну податкову адміністрацію України присвоїти йому чергове спеціальне звання полковника податкової міліції, визнати нечинним та скасувати наказ № 1181-о Голови Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2006 року про його звільнення та поновити його на посаді начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

ПостановоюШевченківського районного суду м. Києва від 7 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено визнати не чинним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України № 1181-0 від 16 жовтня 2006 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з 16 жовтня 2006 року. В задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання присвоїти чергове спеціальне звання відмовлено.

Постановоюапеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області задоволено. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року в частині визнання не чинним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України №1181-0 від 16 жовтня 2006 року та поновлення на посаді ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, треті особи: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС України - про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - відмовити. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильнихсудових рішень, позивач просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2006 року в частині відмови в зобов'язанні присвоїти чергове спеціальне звання змінити та постановити нову, якою задовольнити його позовні вимоги, в іншій частині зазначену постанову залишити без змін та скасувати постанову апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 вересня 2004 року наказом Голови Державної податкової адміністрації України № 1091-о позивача було переведено зі штатної посади в підрозділі податкової міліції на посаду начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області із залишенням його в кадрах податкової міліції Державної податкової адміністрації України. Наказом №181-0 від 16 жовтня 2006 року позивача було звільнено з посади начальника державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та органів податкової міліції у відставку за п.65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) за віком.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання не чинним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України № 1181-0 від 16 жовтня 2006 року "Про звільнення ОСОБА_1" та приймаючи рішення про поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з посади відбулося з порушенням вимог Кодексу законів про працю України (322-08) та Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

При цьому суд зазначив, що позивач обіймав цивільну посаду начальника державної податкової інспекції, а тому відповідач повинен був керуватись вимогами трудового законодавства та Закону України "Про державну службу" (3723-12) , якими граничний термін перебування на зазначеній посаді визначений у 60 років. Позивач досяг віку 46 років, зазначений вік не є граничним для перебування його на державній службі на займаній посаді, а тому він не міг бути звільнений з органів податкової міліції відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог у частині поновлення на посаді, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, пов'язані з проходженням служби особами начальницького складу податкової міліції регламентуються не Кодексом законів про працю України (322-08) чи Законом України "Про державну службу" (3723-12) , а спеціальним законодавством про ці органи, зокрема Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року (509-12) № 509, постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" (1716-98-п) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (114-91-п) .

Згідно ст.. 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1716 (1716-98-п) встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (114-91-п) .

Пунктом 3 зазначеної постанови дозволено Голові Державної податкової адміністрації здійснювати в разі необхідності переведення осіб начальницького складу податкової міліції на посади державних службовців інших структурних підрозділів органів державної податкової служби із залишенням їх в кадрах податкової міліції.

Встановлено, що зазначеним особам виплачуються посадові оклади за займаною посадою у таких структурних підрозділах. Виплата окладів за спеціальним званням, інших видів матеріального забезпечення здійснюється у порядку та розмірах, установлених законодавством для працівників податкової міліції.

Пунктом 76 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) визначено, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомства або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням.

Пунктом 78 Положення (114-91-п) передбачено, що особи начальницького складу, зазначені в пункті 76 цього Положення користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ УРСР. Усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють. Грошове забезпечення цим особам виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів УРСР.

Пунктом 82 Положення (114-91-п) встановлено, що особи начальницького складу прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них) звільняються зі служби за підставами і в порядку, передбаченому пунктами 62 - 74 цього Положення (114-91-п) . Звільнення зазначених осіб провадиться за поданням відповідних міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій.

Відповідно до пункту 7 Положення (114-91-п) особи середнього та старшого начальницького складу перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби і згідно п.8 Положення після досягнення встановленого для них пунктом 7 цього Положення (114-91-п) віку підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд прийшов до правильного висновку про законність звільнення позивача з органів податкової міліції та посади начальника державної податкової інспекції, оскільки він займав цю посаду, будучи прикомандированим до структурного підрозділу державної податкової служби із залишенням в кадрах податкової міліції, статусу державного службовця відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) не набув, а тому був правомірно звільнений зі служби в органах податкової міліції та посади у відповідності чинним законодавством, що регулює порядок проходження служби працівниками податкової міліції.

Що стосується вимог позивача про присвоєння чергового спеціального звання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку щодо безпідставності вимог позивача в цій частині, оскільки

Відповідно до пункту 27 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням.

Пунктом 28 Положення (114-91-п) визначено, що чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою, після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

Пунктом 36 Положення (114-91-п) передбачено, що для вирішення питання про присвоєння чергового спеціального звання особам начальницького складу відповідним начальником повинно бути внесено подання з оформленням необхідних для цього документів.

Тобто, крім наявності строків вислуги в спеціальних званнях, відповідної штатної посади чи інших умов, необхідних для присвоєння спеціального звання, нормативно-правовими актами передбачено і обов"язкове дотримання спеціального порядку підготовки та розгляду питань про присвоєнь таких звань, в порушення якого суд не може вирішити вимоги позивача про присвоєння йому спеціального звання..

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст. 210 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.