Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Лелюку О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2006р. у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, -

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2005 р. позов ОСОБА_1задоволено.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2006 р. скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2006 р. скасувати, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2005 р. залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення суду першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в Радянській Армії з 13.11.1974 р. по 02.12.1976 р., та перебував на службі в органах внутрішніх справ з 26.02.1977 р. по 02.12.1987 р.

25.11.2005 р. позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з проханням про призначення пенсії за вислугу років, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", проте 26.11.2005 р. йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ (2262-12) ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На момент звернення із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 досяг 45-річного віку, мав загальний трудовий стаж понад 25 років, з яких військова служба та служба в органах внутрішніх справ становила 12 років 9 місяців.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області необґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки за своїми критеріями позивач відповідав умовам встановленим статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсії за вислугу років на умовах пункту "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ не можуть призначатися колишнім працівникам органів внутрішніх справ, які після звільнення зі служби, а не на момент припинення служби, набули умов передбачених зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, так як він не відповідає вимогам закону. Оскільки згідно діючого на той час законодавства - Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) пенсія за вислугу років призначалася при наявності зазначених вище умов незалежно від часу звернення за пенсією та звільнення зі служби.

Зміни до пункту "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ були внесені 04.04.2006 р. і ці зміни встановлюють, що відповідний стаж, вік та вислуга років повинна мати місце на час звільнення зі служби. Раніше діючий закон такого обмеження не передбачав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанову апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2006 р. необхідно скасувати, так як вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2005 р. необхідно залишити в силі, так як вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років - скасувати, а постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2005 р. - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.