Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про поновлення на службі,

26 січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що проходив службу на посаді начальника відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю Ніжинського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, з якої наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 16 грудня 2005 року №293 о/с звільнений за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Вважаючи звільнення незаконним ОСОБА_1 просив визнати наказ нечинним, поновити на службі на займаній перед звільненням посаді.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач зазначає, зокрема, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що його звільнено на наступний день після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто поспішно, а наказ про звільнення отримав лише 27 грудня 2005 року. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю Ніжинського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.

Наказом начальника Ніжинського міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 16 грудня 2005 року №685 його притягнуто до дисципінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 16 грудня 2005 року №293 о/с звільнений в запас Збройних Сил за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) .

Підставою для видання наказів стала дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 15 грудня 2005 року о 17 год. 30 хв.: позивач в нетверезому стані не впоравшись з керуванням власним автомобілем здійснив наїзд на громадянина ОСОБА_2., внаслідок якого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. Не надавши медичної допомоги позивач з місця пригоди зник, від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію" (565-12) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (114-91-п) , Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР, що затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року (1368-12) .

Відповідно до пункту 66 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення (114-91-п) , тобто, в даному випадку у запас Збройних Сил.

Пунктом 28 Дисциплінарного статутом органів внутрішніх справ Української РСР (1368-12) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що стягнення повинно бути накладено в строк до одного місяця з того дня, як про проступок стало відомо начальнику, а в разі проведення по цьому проступку службової перевірки чи порушення кримінальної справи - не пізніше одного місяця з дня закінчення службової перевірки чи провадження по кримінальній справі.

Вказані нормативно-правові акти не містять обмежень щодо нижньої межі строку накладення дисциплінарних стягнень, тому посилання позивача на поспішність звільнення зі служби в органах внутрішніх справ є неприйнятним.

Згідно пунктів 31 й 32 вказаного Статуту таке дисциплінарне стягнення як звільнення оголошуються в наказі. Про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівникові особисто, перед строєм чи на нараді (зборах). Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення.

Ознайомлення позивача з наказом про звільнення 27 грудня 2005 року не є порушенням вимог вказаних нормативно правових актів і не є підставою для поновлення на службі.

Вирішуючи спір апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що суб'єкт владних повноважень правомірно звільнив позивача зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) .

Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.