К-20791/06 Про скасування податкового повідомлення-рішення - Текст документа

Заявлено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПI у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПI): від 01.12.2005 № 0003442301/0 в частині донарахування податку на прибуток та фінансових санкцій в сумі 36 165 грн. (в т. ч. 30 025 грн. основного платежу, 6 140 грн. штрафних (фінансових) санкцій), винесеного за наслідками проведеної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005, з питань повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2003 по 30.06.2005, з питань повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за періоди з 01.07.2002 по 30.06.2004, з 01.10.2004 по 30.06.2005, про що складено Акт від 25.11.2005 № 6068/23-1/31643616, в якому зроблені висновки про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) з урахуванням пп. 1.28.2 (абз.2) п. 1.28 ст. 1 цього Закону, позивачем занижено податок на прибуток за I півріччя 2005 року у сумі 30 025 грн., та встановлено заниження податку на прибуток за III квартал 2004 року у сумі 700 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.01.2006 по справі № АС-42/502-05 - позов задоволено.

При цьому судом встановлено, що підставою податкових нарахувань стали ті обставини, що ТОВ "СПЕЦТЕХ IМПЕКС", яке є одним з засновників СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ, частково свій внесок до статутного фонду здійснило майном, яке складається з частини цеху № 5 (приміщення № 9, 10 в літ. "Г-1"), розташованого за адресою : м. Харків, пр. Московський, 257, вартістю 120 100 грн. Згідно Акту прийому-передачі від 17.10.2001 вказане майно і було передане у власність СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ. На момент внесення до статутного фонду нежитлове приміщення не було готове до використання у господарській діяльності, тому не було введено в експлуатацію і враховувалось на бухгалтерському рахунку 151 "Капітальне будівництво".

З метою використання зазначеного нежитлового приміщення в подальшому у власній господарській діяльності, позивачем було здійснено ряд ремонтних та інших робіт з поліпшення стану приміщення. Витрати на придбання будівельних матеріалів, заробітну плату робітникам, що перебували в трудових відносинах з підприємством позивача і які здійснювали ремонт, та витрати на розробку відповідних проектів будівлі та інше відносились на збільшення балансової вартості об'єкта.

У II кварталі 2005 року зазначене нежитлове приміщення, згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.04.2005, було реалізовано ТОВ "Таміра" з віднесенням до складу валового доходу від операції 349 820 грн. (балансова вартість об'єкта на момент продажу складала 332 441,85 грн.).

Одночасно позивачем до складу валових витрат було віднесено 332 441,85 грн., в т.ч. 120 100 грн. - сума балансової вартості, по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду підприємства.

Посилаючись на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , зазначаючи визначення прямої інвестиції суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки нежитлове приміщення, як внесок до статутного фонду, було отримане позивачем в обмін на емітовані корпоративні права і в результаті даної господарської операції ТОВ "СПЕЦТЕХ IМПЕКС" придбало корпоративні права у емітента, тому дана операція дійсно є прямою інвестицією. А оскільки пряма інвестиція є підвидом фінансової інвестиції, в визначенні якої зазначено, що це господарська операція з придбання корпоративних прав, так само і у визначенні поняття "інвестиція" зазначається, що інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав в обмін на кошти і майно. Отже, на думку суду першої інстанції, позивачем не безкоштовно отримано у власність нежитлове приміщення, як внесок до статутного фонду, оскільки ТОВ "СПЕЦТЕХ IМПЕКС" отримало відповідну компенсацію від позивача за таку передачу у вигляді корпоративних прав. Таким чином, суд визначився, що зазначена операція є фінансовою інвестицією, яку здійснено шляхом продажу основних фондів, оплатою за які є корпоративні права, емітовані СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ - отримувачем основних фондів.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивач на придбання основних фондів поніс витрати в матеріальній формі: номінальну вартість частки в статутному капіталі, що надана емітентом інвестору в обмін на майно, такі слід вважати витратами, які емітент поніс на придбання такого майна, а корпоративні права надані емітентом інвестору (одночасно і продавцю майна, яке внесено до статутного капіталу), слід вважати компенсацію вартості такого майна. При цьому розмір витрат дорівнює номінальній вартості корпоративних прав.

На підставі вищевикладеного господарським судом Харківської області, пославшись на п. 1.32 ст. 1 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зроблений висновок, що позивачем правомірно включена при продажу приміщення до складу валових витрат підприємства за II квартал 2005 року сума балансової вартості (120 100 грн.), по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 по справі № АС-42/502-05 постанову Господарського суду Харківської області від 10.01.2006 скасовано. В позові відмовлено.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи пп. 1.28.2 (абзац 2) п. 1.28 ст. 1 та п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР (283/97-ВР) зі змінами та доповненнями), зазначивши, що оскільки продане нежитлове приміщення було отримано СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ як внесок до статутного фонду 17.10.2001 без понесення грошових або матеріальних витрат на його придбання (в обмін на корпоративні права), то 120 100 грн. - сума балансової вартості, по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду підприємства, підлягає виключенню зі складу валових витрат підприємства за II квартал 2005 року.

Суд апеляційної інстанції також дійшов думки, що у даному випадку з боку позивача мав місце факт відчуженням нежитлових приміщень, отриманих у якості інвестицій, а тому у позивача відсутні будь - які витрати на придбання приміщень, а тому їх балансова вартість 120100 грн. не може вважатись валовими витратами.

Таким шляхом суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем правомірно за результатами перевірки було донараховано податок на прибуток за II квартал 2005 року. у сумі 30 025 грн. та застосовано фінансові (штрафні) санкції в сумі 6140 грн. відповідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) і тому постанову Господарського суду Харківської області від 10.01.2006 скасовано, як таку, що прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

Не погодившись із ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 по справі № АС-42/502-05 позивач (СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначаючи пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 та п. 5.1. ст. 5 43729 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , якою визначені терміни фінансової інвестиції та прямо інвестиції (як вид фінансової) скаржник звертає увагу, що нежитлове приміщення, як внесок до статутного фонду, було отримане в обмін на емітовані корпоративні права, і в результаті даної господарської операції ТОВ "СПЕЦТЕ IМПЕКС" придбало корпоративні права у емітента. Тому дана операція дійсно є прямою інвестицією, оскільки позивачем не безкоштовно отримано у власність нежитлове приміщення, як внесок до статутного фонду, оскільки ТОВ "СПЕЦТЕХ IМПЕКС" отримало відповідну компенсацію від позивача за таку передачу у вигляді корпоративних прав.

Скаржник наголошує на тому, що вище вказане підтверджується і тим, що згідно пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду платника податку прирівнюються до придбання основних фондів та нематеріальних активів із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив і просив ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 залишити в силі, зазначивши при цьому фактичні обставини проведеної перевірки. Представник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР (283/97-ВР) зі змінами та доповненнями) - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних (виготовлених) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з п. 1.28 ст. 1 цього Закону - інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Iнвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. (пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ).

Таким чином необхідно погодитись із обгрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення тим, що операція з внесення майна до статутного фонду підприємства є прямою інвестицією, а не придбанням. Тобто вірним є визначення суду про те, що оскільки продане нежитлове приміщення було отримано позивачем, як внесок до статутного фонду без понесення грошових або матеріальних витрат на його придбання (в обмін на корпоративні права), то 120 100 грн. - сума балансової вартості, по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду підприємства, підлягає виключенню зі складу валових витрат підприємства за II квартал 2005 року.

Враховуючи зазначену норму (п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ), необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки продане нежитлове приміщення було отримано СП "Технопарк-Пожтехніка" у формі ТОВ як внесок до статутного фонду 17.10.2001 без понесення грошових або матеріальних витрат на його придбання (в обмін на корпоративні права), тому 120 100 грн. - сума балансової вартості, по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду підприємства. I тому судом вірно встановлено, що у позивача відсутні будь - які витрати на придбання приміщення, а тому його балансова вартість у розмірі 120100 грн. не може вважатись валовими витратами.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що сума балансової вартості по якій об'єкт було передано в якості внеску до статутного фонду підприємства підлягає виключенню зі складу валових витрат підприємства за II квартал 2005 року. Відповідно ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 по справі № АС-42/502-05 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.