Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги для учасників бойових дій, -

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги для учасників бойових дій.

В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. Згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, він має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Але таку допомогу він отримував не в повному обсязі. Сума недоплати за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік складає 1898 грн. 75 коп. Посилаючись на ці обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу в сумі 1898 грн. 75 коп.

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2006 року, позов ОСОБА_1задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1недоплачену в 2005 році грошову допомогу в сумі 1410 грн. В іншій частині позов залишити без задоволення.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учаснику бойових дій, щорічно до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Зазначеним законом не передбачено, що відсутність коштів в бюджеті позбавляє учасника бойових дій права на отримання одноразової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 січня 2004 року на Міністерство Фінансів і Державне казначейство України покладено обов'язок перерахувати кошти для виплати одноразової допомоги відповідно до Закону України '"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а виплату зазначених сум повинен проводити відповідний орган праці та соціального захисту населення. Це ж передбачено і статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-27/2004 від 01 грудня 2004 року положення статті 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", які обмежують розмір щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) . З цих підстав статті Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , які зменшують суми передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічних одноразових виплат, не можуть вважатися підставою для проведення цих виплат у меншому розмірі. Неспроможність державних органів провести передбачені законом виплати не є підставою для відмови в позові про стягнення зазначених сум.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача недоплаченої у 2005 році одноразової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що дорівнює 1410 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції правомірно зазначив в своєму рішенні про те, що відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про рушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач до суду із заявою про поновлення пропущеного строку не звертався.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення недоплаченої одноразової допомоги за 2005 рік.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області відхилити, а постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.