Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту Новомиколаївської районної державної адміністрації на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20.07.2006р. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської райдержадміністрації про зобов"язання стягнути кошти, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

ОСОБА_1. звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої грошової допомоги посилаючись на те, що вона є учасником війни і відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їй, як учаснику війни, щорічно до 5 травня повинна виплачуватися грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, і оскільки, як посилається позивач, у період 2003-2005 рр. грошова допомога її була виплачена не повному обсязі, просить поновити їй строк на звернення до суду з адміністративним позовом та забов"язати з відповідача виплатити на її користь суму недоплаченої щорічної допомоги за 2003 р 141 грн. 90 коп., за 2004 р. 277 грн. 35 коп., за 2005 р. 946 грн., всього 1365 грн. 25 коп.

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20.07.2006р задоволені позовні вимоги ОСОБА_1

Постановою апеляційного суду Запорізької області апеляційна скарга частково задоволена, постанова Новомиколаївського районного суду від 20.07.2006р. частково змінена.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту Новомиколаївської районного державної адміністрації звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд, задовольняючи позовні вимога ОСОБА_1, вірно керувався вимогами ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачає, що учасники війни мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням, її право на отримання щорічної грошової допомоги не оспорюється відповідачем, між тим посилаючись на ЗУ "Про державний бюджет України" він просив суд в позові відмовити.

Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними. Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) також не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд правильно застосував положення ч. З ст.. 2 Закону при вирішенні позову і обґрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника війни права на таку допомогу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову, в частіші пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права, без поважних причин. Суд вважав таке заперечення безпідставним оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності КАС України (2747-15) . Однак у випадку не набрання чинності КАС України (2747-15) позивач хоча б і звергався в порядку позовного провадження, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права передбачений Главою 31-А ЦГК України в редакції 1963 року. Отже КАС України (2747-15) не обмежив, а навпаки розширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права. В зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2005р в розмірі 946 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком про необхідність зміни постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20.07.2006р. та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 946 грн.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Новомиколаївської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 20.07.2006р. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 30.08.2006р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.