Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 22.01.08 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2006 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2006

у справі №22-ас-446/2005р.

за позовом ОСОБА_1

до 1.Державної податкової адміністрації України

2.Державної податкової адміністрації в Полтавській області

Треті особи 1.Державне казначейство України

2.Управління державного казначейства в Полтавській області

про визнання наказів про звільнення з займаної посади та звільнення з органів податкової міліції незаконними, бездіяльність при розгляді звернень, та відшкодування моральної шкоди

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДПА у Полтавській області, ДПА України про визнання наказів про звільнення з займаної посади незаконними, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що накази винесені з порушенням норм діючого законодавства. Просив визнати незаконними накази № 227-0"Про переведення з посади заступника начальника УПМ" від 20.02.2003 року та № 43-0 "Про звільнення з органів податкової служби" від 7.05.2004 року незаконними і стягнути на його користь 20 000 грн. моральної шкоди, 7 500 грн. різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,8 грн.50 коп. витрат по сплаті державного мита та 336 грн. несплачені кошти за роботу з таємними документами.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2006 року яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2006 в позові ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю та пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової служби з 21.06.2001 року по 20.02.2003 року, він займав посаду заступника начальника УПМ ДПА в області.

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернувся до голови ДПА України з рапортом щодо звільнення його з податкової міліції за власним бажанням.

Наказом ДПА України № 227-0 від 20.02.2003 року ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника УПМ із залишенням у розпорядженні ДПА у Полтавській області відповідно до п. 40 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР".

ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом № 227-0 від 20.02.2003 року в усній формі.

У липні 2003 року ОСОБА_1 подав голові ДПА в Полтавській області рапорт про призначення його на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу організації роботи в районах управління оперативних заходів по скороченню податкового боргу УПМ ДПА в Полтавській області.

Наказом № 78-0 від 14.07.2003 року був призначений на зазначену посаду.

9.01.2004 року ОСОБА_1 подав рапорт голові ДПА в Полтавській області про звільнення у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.

Наказом № 43-0 від 7.05.2004 року ОСОБА_1 був звільнений з посади старшого оперуповноваженого в ОВС відділу організації роботи в районах управління оперативних заходів по скороченню податкового боргу УПМ ДПА в Полтавській області у відставку через хворобу.

Відповідно до ст.. 248-5 ЦПК УРСР (1501-06) (що діяв на час звільнення позивача) скаргу може бути подано в суд: у двохмісячний строк, обчислюючи з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Суди не поновили позивачу зазначений строк.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні терміну для звернення до суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач, як офіцер, податкової міліції, служив в ДПА Полтавської області в 2003 -2004 роках, був ознайомлений з оскаржуємими наказами, але не скористався правом на їх оскарження вчасно.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2006 та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2006 у справі №22-ас-446/2005р. - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2006 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02.08.2006 у справі №22-ас-446/2005р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.