ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Мироненка О.В.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в
м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по
утриманню житлового господарства Печерського району
"Печерськжитло" про зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним
позовом.
В обгрунтування своїх вимог вказував, що з 1995 року працює у
житловому господарстві Печерського району м. Києва і в 2000 році в
зв'язку із характером роботи отримав службове приміщення для
проживання - квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві.
Посилаючись на те, що він пропрацював у житловому
господарстві Печерського району м. Києва більше 10 років, а тому
вважав, що відповідно до "Положення про порядок надання службових
жилих приміщень і користування ними в Українській РСР",
затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від
04.02.1988р. №37, має право на вказану квартиру, звертався до
відповідачів із заявами про виведення цього жилого приміщення з
числа службових та надання її йому у користування, однак в цьому
йому було відмовлено.
Вважав, що такі дії відповідачів порушують його права, в
зв'язку з чим просив зобов'язати Комунальне підприємство по
утриманню житлового господарства Печерського району
"Печерськжитло" звернутись до Печерської районної у м. Києві
державної адміністрації із клопотанням про виведення квартири
АДРЕСА_1 в м. Києві зі складу службових та зобов'язати Печерську
районну у м. Києві державну адміністрацію вирішити вказане
питання.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 червня
2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано КПУЖГ
"Печерськжитло" звернутись до Печерської районної в м. Києві
державної адміністрації з клопотанням про виключення з числа
службових квартири АДРЕСА_1 у м. Києві та зобов'язано районну
державну адміністрацію розглянути це клопотання.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року це
судове рішення скасовано, провадження у справі закрито.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права,
просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної
інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і закриваючи
провадження у справі, апеляційний суд помилково виходив з того, що
даний спір не є публічно-правовим, тобто ця справа не відноситься
до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією чи законами України встановлено інший порядок
судового провадження.
За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної
юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 13 Житлового кодексу Української РСР
( 5464-10 ) (5464-10)
державне управління в галузі використання і
забезпечення схоронності житлового фонду здійснюється Радою
Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими
комітетами місцевих Рад народних депутатів, міністерствами,
державними комітетами і відомствами, а також спеціально
уповноваженими на те державними органами відповідно до
законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Як видно з матеріалів справи, позивач порушує питання про
виведення квартири, в якій він проживає, зі складу службових.
Згідно ст. 118 Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ) (5464-10)
службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами,
які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати
за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення
включається до числа службових рішенням виконавчого комітету
районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на
підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням
виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в
місті Ради народних депутатів (частина 6 "Положення про порядок
надання службових жилих приміщень і користування ними в
Українській РСР", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від
4 лютого 1988 р. N 37).
Слід зазначити, що згідно ст.ст. 118 та 140 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
особливості здійснення виконавчої влади і
місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які
відповідно до частини третьої статті 133 мають спеціальний статус,
визначаються окремими законами України, і до прийняття таких
законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні
державні адміністрації (пункт 10 розділу XV "Перехідні
положення").
Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ"
( 401-14 ) (401-14)
визначено спеціальний статус міста Києва як столиці
України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого
самоврядування у місті відповідно до Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законів України.
Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого
самоврядування в місті Києві визначені в Законі України "Про
столицю України - місто-герой Київ" ( 401-14 ) (401-14)
і полягають в тому,
що місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється
територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через
Київську міську раду, районні в місті ради, які утворюють
відповідно власні виконавчі органи (частина перша статті 8, стаття
10).
При цьому міська та районні в місті Києві ради на підставі
цього Закону вирішують питання щодо формування власних виконавчих
органів на базі відповідних державних адміністрацій, які
паралельно виконують функції виконавчої влади, що є особливістю
здійснення виконавчої влади в місті Києві (пункт 2 розділу VII
"Прикінцеві положення").
Таким чином, до законодавчо визначених функцій відповідача -
Печерської районної у м. Києві ради в галузі державного управління
житловим фондом відноситься вирішення питання про виключення зі
складу службових квартир, що знаходяться у власності відповідної
територіальної громади.
Дії чи рішення відповідача при вирішенні цього питання є
реалізацією його владних управлінських функцій в сфері житлового
забезпечення, а відтак їх оскарження повинно відбуватись в порядку
адміністративного судочинства.
Однак суд апеляційної інстанції не врахував наведеного і
дійшов помилкового висновку про те, що дана справа не є
публічно-правовим спором і закрив провадження у справі, чим
допустив порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, а також те, що рішення суду першої
інстанції фактично не переглядалось у апеляційному порядку,
колегія суддів вважає, що відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 227 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
оскаржене судове рішення суду апеляційної
інстанції слід скасувати, а справу направити для продовження
апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2006 року
скасувати.
Справу направити до суду апеляційної інстанції для
продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :