ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Гордійчук М.П.,
Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Леонтович К.Г., розглянувши у
попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006
року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи - ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в
Чернігівському районі про визнання нечинною вимоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 6
липня 2006 року було задоволено позов суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи - ОСОБА_1 до Управління Пенсійного
фонду України в Чернігівському районі про визнання нечинною
вимоги.
Зазначене судове рішення мотивоване тим, що позивач як
платник єдиного податку відповідно до пункту 6 Указу Президента
України № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
звільняється від сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків
від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв'язку з тим,
що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28
вересня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції
скасовано, а в задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції виходив з
того, що Указ Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" № 727/98 від 03.07.98р. ( 727/98 ) (727/98)
розповсюджує
свою дію на податкові правовідносини, він є спеціальним
нормативним правовим актом, що визначає порядок відносин з
бюджетами та державними цільовими фондами суб'єктів малого
підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування у
вигляді сплати єдиного податку. При цьому стаття 6 Указу № 727/98
( 727/98 ) (727/98)
встановлює пільги, однією з якої є звільнення від
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'Єкта
малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької
діяльності. Відносини з загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування врегульовані спеціальним законодавством.
Зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції СПД ФО ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій
просить постанову Київського апеляційного господарського суду від
28 вересня 2006 року скасувати, залишивши в силі рішення
Господарського суду Чернігівської області від 6 липня 2006 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
регулюються відносини, що
виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці
правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим
Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим
Законом визначаються: принципи та структура системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло
осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та
обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових
внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в
установах, організаціях, створених відповідно до законодавства
України, незалежно від форми власності, виду діяльності та
господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в
об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на
інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до
частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та
зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного
Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки
та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
зазначено, що страхові внески є
цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій
території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не
включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється
податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть
встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків
або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом №
400/97ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, яким разом із Законом № 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів
підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему
оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла
висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них
не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не
можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових
внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється
статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
регулює питання
оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами
статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6
зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва,
які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не
підлягають.
Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що страхові внески
до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на
оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають
витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та
інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку,
що вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду
України з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників
обгрунтовані.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної
інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують,
підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні
відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 відхилити, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ С.Я.Чалий
/підпис/ М.П.Гордійчук
/підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ К.Г.Леонтович
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко