К-19814/07 Про визнання нечинним рішення Фонду держмайна - Текст документа

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України та Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн", за участі третіх осіб - Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та Святошинської районної у м. Києві ради про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

04.09.2006 р. ОСОБА_1 (далі про тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Печерського районного суду м Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі по тексту - відповідач 1, ФДМУ), в якому просить: 1) визнати нечинним розпорядження ФДМУ від 31.01.1994 р. №6-РОМ в частині передачі гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві у власність Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн"; 2) зобов'язати ФДМУ передати гуртожиток по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ФДМУ, за участю третіх осіб - Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" та Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - третя особа 1, КМДА) про визнання нечинним ФДМУ від 31.01.1994 р. №6-РОМ та зобов'язання вчинити дії.

20.11.2006 р. ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить: 1) визнати незаконними дії ФДМУ щодо передачі гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн"; 2) визнати нечинним "План приватизації "Київського державного заводу верстатів-автоматів та Київського державного підприємства по виробництву товарів народного споживання", затвердженого наказом ФДМУ від 31.01.1994 р. №4-АТ в частині внесення до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; 3) визнати нечинним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 31.01.1994 р., затвердженого розпорядженням ФДМУ від 31.01.1994 р. №6-РОМ в частині включення до вартості цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" вартості гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; 4) визнати нечинним Акт передачі-прийому майна від 05.03.1996 р. в частині передачі ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; 5) вилучити з "Переліку будівель, переданих у власність ВАТ "Веркон" рядок 132 - гуртожиток 5-ти поверховий за адресою: м. Київ-62, вул. Червонозаводська, 7, позначений за інвентаризаційним номером 6ЖК; 6) визнати право державної власності на гуртожиток по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві в особі ФДМУ; 7) зобов'язано ФДМУ передати гуртожиток по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2006 р. залучено в якості співвідповідача Відкрите акціонерне товариство "Київський верстатобудівний концерн" (далі по тексту - відповідач 2; ВАТ "Київський верстатобудівний концерн") та в якості третіх осіб - Київську міську раду (далі по тексту - третя особа 2, Київська міськрада) та Святошинську районну у м. Києві раду (далі по тексту - третя особа 3).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2007 р. у справі №2-А-33-1/07 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2007 р. у справі №22-1609-А/07 скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2007 р.; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним "План приватизації "Київського державного заводу верстатів-автоматів та Київського державного підприємства по виробництву товарів народного споживання", затверджений наказом ФДМУ від 31.01.1994 р. №4-АТ в частині внесення до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; визнано протиправним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 31.01.1994 р., затверджений розпорядженням ФДМУ від 31.01.1994 р. №6-РОМ в частині включення до вартості цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" вартості гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; визнано протиправним Акт прийому-передачі майна від 05.03.1996 р. в частині передачі ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" гуртожитку по вул. Червонозаводській, 7 в м. Києві; визнано протиправним рядок 132 "Переліку будівель, переданих у власність ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" - гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Червонозаводська, 7, позначений за інвентаризаційним номером 6ЖК; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що передача спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" в процесі приватизації проведена відповідно до вимог чинного законодавства, правовідносини з приватизації майна державного підприємства (в т.ч. і спірного гуртожитку) виникли виключно між відповідачами у справі - ФДМУ та правопопередниками ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" - Київським державним заводом верстатів-автоматів та Київським державним підприємством по виробництву товарів народного споживання, а права, свободи та інтереси ОСОБА_1 оскаржуваними ним діями та рішеннями суб'єктів владних повноважень не порушені, оскільки позивач не був учасником даних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2007 р. та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що ФДМУ всупереч вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) незаконно включено до статутного фонду відповідача 2 спірний гуртожиток по вул. Червонозаводській, 7, що, на думку суду апеляційної інстанції, порушує права позивача в частині відсутності можливості приватизувати житло (кімнату у гуртожитку) в якості його мешканця.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком Апеляційного суду м. Києва, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) (в редакції на момент звернення з адміністративним позовом) кімнати в гуртожитках не підлягають приватизації, а отже в даному випадку судом першої інстанції обгрунтовано встановлено відсутність порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача саме у сфері публічно-правових відносин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у даній адміністративній справі.

Зазначені висновки підтверджуються рішенням Конституційного Суду України від 28.09.2000 р. №10-рп/2000 (v010p710-00) відповідно до якого включення кімнат у гуртожитках державного житлового фонду до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, зумовлюється тимчасовим характером надання жилих приміщень. З огляду на це не можна розцінювати як обмеження прав і свобод людини і громадянина визначення Верховною Радою України конкретних об'єктів державного житлового фонду, які не підлягають приватизації виходячи з цільового призначення жилих приміщень та інших обставин, пов'язаних з особливістю їх правового режиму, що унеможливлюють передачу цих жилих приміщень у приватну власність. Разом з тим, встановлюючи заборону на приватизацію зазначених об'єктів державного житлового фонду, законодавець передбачив гарантії компенсаційного характеру для громадян, які мешкають у таких квартирах (будинках). В разі зміни правового статусу об'єктів житлового фонду за тих чи інших обставин, внаслідок чого стала можливою приватизація цього майна, громадяни не позбавлені права вирішувати це питання в порядку, передбаченому Законом, в тому числі шляхом звернення за захистом порушеного права до суду загальної юрисдикції.

Таким чином, судова колегія звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися з іншими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства, якщо вважає, що дії відповідача 2 порушують його права, свободи чи інтереси в якості особи, яка проживає в даному гуртожитку.

Вищий адміністративний суд України також вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Так, судом апеляційної інстанцій встановлено незаконність передачі будівлі спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" у зв'язку з порушенням відповідачами при проведенні приватизаційних процедур вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) (в редакції на момент проведення приватизаційних процедур) дія цього Закону не поширюється приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Фактична належність будівлі спірного гуртожитку Київському державному заводу верстатів-автоматів, майно якого в процесі приватизаційних процедур в якості цілісного майнового комплексу увійшло до майна Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн", встановлено судами попередніх інстанцій та сторонами у справі не заперечувалось.

Заборону на приватизацію будівель гуртожитків встановлено лише Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках" від 03.03.2005 р. №2453-IV (2453-15) (набрав чинності з 05.04.2005 р.), відповідно до положень якого у ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) слова "(крім гуртожитків)" замінено словами "(у тому числі гуртожитки)"; а абз. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) після слів "земельного та житлового фондів" доповнено словами "у тому числі гуртожитків". а отже на момент проведення приватизації таких обмежень чинним на той час законодавством встановлено не було.

Відповідно до ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В частині посилань суду апеляційної інстанції на порушення відповідачами при проведенні приватизаційних процедур положень ч. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) (в редакції на момент їх проведення) Вищий адміністративний суд України звертає увагу на необхідність розрізнення понять "гуртожиток" та "кімната у гуртожитку".

Таким чином, на думку судової колегії, дії ФДМУ щодо передачі будівлі спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Київський верстатобудівний концерн" не суперечать діючому на час проведення приватизаційних процедур законодавству, що судом апеляційної інстанції до уваги безпідставно не прийнято.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2007 р. у справі №2-А-33-1/07 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2007 р. у справі №22-1609-А/07 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Київський верстатобудівний концерн" підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2007 р. у справі №22-1609-А/07 підлягає скасуванню, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2007 р. у справі №2-А-33-1/07 - залишенню в силі.