Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р.

у справі № 36/86

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральне українське фінансово-промислове підприємство"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003401500/0 від 18.09.2003 р. ДПI у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Стягнуто з ДПI у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь ТОВ "Центральне українське фінансово-промислове підприємство" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що погашення податкового боргу не може здійснюватись поданням уточнюючого розрахунку, оскільки вказана дія пов'язана лише з виправленням помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, а не зі сплатою (погашенням) суми узгодженого податкового зобов'язання чи податкового боргу.

ДПI у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами п. 1.12 ст. 1Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) .

ТОВ "Центральне українське фінансово-промислове підприємство" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачеві визначено штраф у розмірі 9830 грн. на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) за затримку на 3 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 98300 грн.

06.08.2003 р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за I півріччя 2003 року по строку 09.08.2003р., де визначено податок на прибуток у розмірі 98,3 тис.грн.

Станом на 01.07.2003 р. в особовому рахунку позивача існувала переплата з податку на прибуток в сумі 114000 грн., яка виникла внаслідок сплати згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) авансових внесків з податку на прибуток.

22.08.2003 р. позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та декларацію з податку на прибуток за I півріччя 2003 року по строку 09.08.2003 р., де виключено податок на прибуток у розмірі 98,3тис.грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для визначення позивачеві штрафу згідно із п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) , оскільки надання до податкового органу уточнюючого розрахунку не є тією умовою, з якою вказана норма пов'язує нарахування штрафу, а саме несплата узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Пункт 5.1 ст. 5 вказаного Закону надає платнику податку право надати уточнюючий розрахунок самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, що позивачем і було зроблено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних та обгрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2004 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.