ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"18"грудня 2007 Вищий адміністративний суд України у складі
колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
секретар судового засідання Каліушко Ф.А.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 18.12.07 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Верхньодніпровської ОДПI
Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського
апеляційного суду від 08.08.2006 та постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 20.04.2006
у справі № А 37/56
за позовом ВАТ "Вільно гірське АТП -11267"
до Верхньодніпровської ОДПI Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Вільногірське автотранспортне
підприємство №11267" звернувся до господарського суду з позовом до
Верхньодніпровської ОДПI Дніпропетровської області про визнання
недійсними податкові повідомлення-рішення:
№000544/2300/0 від 5 вересня 2005 року;
№000544/2300/1 від 27 вересня 2005 року;
№000544/2300/2 від 29 листопада 2005 року;
№000544/2300/3 від 6 лютого 2006 року, якими нарахований
податок на прибуток у сумі 9972 гривень та штрафні санкцій у сумі
4986 гривень;
№000062/2300/0 від 6 лютого 2006 року, яким нарахований
податок на додану вартість у сумі 2575 гривень та штрафні санкцій
у сумі 1288 гривень.
Постановою господарського суду у справі №А37/56 від
20.042006, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного суду від 08.08.2006 позовні вимоги задоволені
повністю.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних
вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено
норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на
підставі акту виїзної планової документальної перевірки від
30.08.2005 року, а також за результатами адміністративного
оскарження, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення
від 05.09.2005р. №000544/23000/0, від 27.09.2005року
№000544/2300/1, від 29.11.2005року № 000544/2300/2, від
06.02.2006року № 000544/2300/3, якими нарахований податок на
прибуток в сумі 9972,0грн. та штрафні санкцій в сумі 4986,0грн.
Також відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від
06.02.2006року №000062/2300/0, яким нарахований податок на додану
вартість в сумі 2575,0грн. та штрафні санкцій в сумі 1288,00грн.
Перевіркою встановлено, що підприємством у листопаді 2003року
були придбані основні засоби 3 групи у ТОВ "Хімтекс", відповідно
до накладної №53 від 28.11.2003року на загальну суму 1053828грн.,
у тому числі ПДВ - 175638грн., що були введені в експлуатацію
28.11.2003року. Частина її в березні 2004року була реалізована на
користь ТОВ "Хімтекс" за накладною №В-18/30 від 31.02.2004року за
залишковою вартістю (ціна придбання - амортизація за 1 квартал
2004року) на загальну суму 479396,60грн. у тому числі ПДВ-
79899.43грн.
В акті перевірки зазначено, що вказана техніка не підпадає
під визначення "основні засоби", встановленого пп. 8.2.1 п.8.2.
ст.8.Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки їх відчуження відбулося до закінчення
мінімального терміну їх використання в господарській діяльності,
тому ці основні фонди вважаються товарами, придбаними для
подальшого їх продажу іншим особам. У зв'язку з цим спірні основні
фонди не підлягають амортизації, витрати з їх придбання
відносяться до складу валових витрат, а при їх реалізації - до
валового доходу.
На підставі викладеного відповідачем зафіксовано в акті
перевірки заниження загальної суми валового доходу за 2004 рік на
656697,0грн. - що є сумою реалізації основних фондів позивачем та
завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 34054 грн. у
тому числі у 1 кварталі 2004р. на суму 24986 грн. та у 2 кварталі
2004 року - на суму 9068 грн.
Також в акті перевірки зазначається, що позивачем укладений
договір від 06.12.2004року№458/02з ГВАТ "Шахта "Західно -
Донбаська", відповідно до якого ВАТ -Вільногірське АТП - 11267"
виступає перевізником на умовах оплати за кожний кілометр пробігу
по маршруту по перевезенню працівників і надає автобуси шахті.
17.01.2003року між: підприємствами була укладена додаткова угода
до договору, якою було передбачено, що у зв'язку з відсутністю
грошових коштів розрахунки за автопослуги Замовник може
здійснювати вугіллям.
Перевіркою встановлено, що вугілля, яке отримувало ВАТ
"Вільногірське АТП-11267" в оплату за надані послуги,
реалізовувалось в той же день за цінами нижчими ніж ціни придбання
на користь ТОВ "Різалт".
З наведених обставин відповідачем зроблений висновок про
порушення підприємством вимог п. 1.32 ст. 1., п.5.1, пп.5.2.1.
п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та зазначається про завищення валових витрат на
суму 12870грн., у тому числі у 3 кварталі 2003року - на 4169грн.,
4 кварталі 2003року - на 8701грн., занижено валові витрати на
666309грн., у тому числі у I кварталі 2004р. - на 415062грн. та 3
кварталі 2004року - на 251247грн., а також про завищення
податкового кредиту на суму 834,0грн. у вересні 2003року,
1352,0грн. - у жовтні 2003року, 389,0грн. - у листопаді 2003року.
У зв'язку цим ДПI нараховано податок на прибуток в сумі
3861,0грн., фінансові санкції на суму 1931,0грн., а також податок
на додану вартість в сумі 2575,0грн. та штрафні санкцій в сумі
1288,0грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає
за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних
цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з
фізичним або моральним зносом.
Аналіз в икладеного дає підстави для висновку про те, що
належність майна до основних фондів визначається з огляду на мету
його призначення. Актом перевірки зазначено, що придбана техніка
позивачем введена в експлуатацію, що свідчить про правомірність
облікування придбаної техніки як основних фондів з моменту з їх
придбання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунків
позивача (т.1, а.с.110)останній не отримав прибуток від продажу
частини основних засобів, тому відсутні підстави для висновків про
наявність валових витрат з їх придбання в розумінні податкового
Закону.
Податковий облік операцій з продажу основних фондів
регулюється пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зокрема, пп.8.4.4 даного
Закону передбачено, що у разі виведення з експлуатації основних
фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість
групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів
(вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податків в
межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості
основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість
відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а
сума перевищення включається до валового доходу платника податку
відповідного періоду.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
У зв'язку з цим судова колегія погоджується з висновками
судів про недоведеність з боку відповідача правомірності зменшення
амортизаційних відрахувань та збільшення валового доходу за актом
реалізації основних фондів, оскільки не доведено наявність
порушень наведених норм закону.
Крім того, слід звернути увагу на те, що оподаткування
товарообмінних (бартерних) операцій регулюється п.7.1.1 п.7.1 ст.7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого доходи та витрати від
здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються
виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за
звичайні ціни. Відповідно до п.1.19 ст. 1 зазначеного Закону
бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає
проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій
формі, іншій, ніж; грошова, включаючи будь-які види заліку та
погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі продажу товарів (робіт,
послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у
межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування
визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за
звичайні ціни.
Матеріали справи свідчать про здійснення позивачем саме
бартерної операції, оподаткування якої регулюється спеціальним
нормами Закону. При цьому судова колегія звертає увагу про
відсутність в акті перевірки обставин, які свідчать про порушення
позивачем правил застосування звичайної ціни та оподаткування
бартерної операції.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у
відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного
судового рішення не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга Верхньодніпровської
ОДПI Дніпропетровської області задоволенню не підлягає, а ухвала
Дніпропетровського апеляційного суду від 08.08.2006 та постанова
господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006 у
справі № А 37/56 - залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Верхньодніпровської ОДПI Дніпропетровської
області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 08.08.2006 та
постанову господарського суду Дніпропетровської області від
20.04.2006 у справі № А 37/56 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
М.О. Федоров
Судді
А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Ф.А.Каліушко