ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Мариняак Н.Є., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Вознесенського міськрайонного центру зайнятості на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 травня
2006 року у справі за позовом Вознесенського міжрайонного
прокурора в інтересах держави в особі Вознесенського
міськрайонного центру зайнятості до Відкритого акціонерного
товариства "Трикратський комбінат хлібопродуктів" про стягнення
штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2005 року Вознесенський міжрайонний прокурор в
інтересах держави в особі Вознесенського міськрайонного центру
зайнятості звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного
товариства "Трикратський комбінат хлібопродуктів" (надалі - ВАТ)
про стягнення 8048,40 грн. штрафних санкцій за порушення
законодавства про зайнятість населення України.
Позов мотивований тим, що в порушення чинного законодавства
про зайнятість населення відповідачем не подано звіт про фактичне
вивільнення працівника.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 08
лютого 2006 року задоволено позов.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23
травня 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції, у
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції по
справі позивач звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі Вознесенський міськрайонний центр
зайнятості просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної
інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При
цьому посилається на порушення судом норм матеріального і
процесуального права.
У запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Трикратський комбінат
хлібопродуктів" просить відмовити позивачу у задоволенні
касаційної скарги, рішення суду апеляційної інстанції залишити без
змін як законне і обгрунтоване.
Згідно ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судом апеляційної інстанції в ході повторного з'ясування
обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що ВАТ
"Трикратський комбінат хлібопродуктів" своєчасно надіслав на
адресу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості звіт про
вивільнення працівника ОСОБА_1 за встановленою державною
статистичною формою № 4-ПН. В подальшому, відповідач у
встановлений Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
десятиденний строк після вивільнення вказаного працівника не
направив до центру зайнятості список фактично вивільнених
працівників, в зв'язку з чим, на думку позивача, з відповідача
підлягає стягненню штраф у розмірі річної заробітної плати
вивільненого працівника.
Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
порядок стягнення та розміри штрафів за
невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій
встановлюється законодавством України.
Підпункт "л" пункту 8 Положення про державну службу
зайнятості, встановлює, що державна служба зайнятості має право,
зокрема, стягувати відповідно до Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
штрафи з підприємств, установ та організацій
усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання
державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне
вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
.
Таким чином, з урахуванням викладених вимог закону, судом
апеляційної інстанції вірно зазначено, що стягненню з відповідача
підлягав би штраф тільки за неподання або порушення строків
подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про
наступне вивільнення працівників, однак, це зроблено відповідачем
своєчасно і підтверджено матеріалами справи.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виправлено
недоліки, допущенні у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в
задоволенні позову.
Судом апеляційної інстанції також вірно застосовані норми
матеріального і процесуального права до спірних правовідносин,
дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними і не спростовують висновків судів.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру
зайнятості відхилити, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 23 травня 2006 року по даній справі
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню
не підлягає.
Судді: