Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі: Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: Бордюг Т.Є.

відповідача: Вапірова I.В.

прокуратури: Кудінова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 01.01.2006 р.

у справі № 5/99

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод Південгідромаш"

до Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області

за участю Прокурора Запорізької області

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Завод Південгідромаш" звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Бердянської МДПI у Запорізькій області від 05.02.2003 р. №0000522630/1-644/10/26-20 та №0002502332/1-642/10/23-1.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р., залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення діючого законодавства України.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2000 р. по 01.07.2002 р., за результатами якої складено акт №274 від 11.11.2002 р.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0002502332/1-642/10/23-1 від 05.02.2003 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337830 грн., та №0000522630/1-6/44/10/26-20 від 05.02.2003 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 337830 грн.

Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ( в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Пунктом 4.5 ст.4 цього Закону у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2000 році позивачем було виявлено надлишкове нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за період 1997, 1999 р. у зв'язку з віднесенням до валового доходу вартості переданої готової продукції внутрішнім структурним підрозділам позивача з метою її подальшої реалізації покупцям. Таким чином відображення реалізації продукції на рахунках бухгалтерського обліку відбулося двічі.

Оскільки передача готової продукції зі складу позивача його структурним підрозділам здійснювалася без передачі права власності, то ця операція не може вважатися продажем, та не включається до складу валового доходу і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

У 2000 р. позивачем проведено коригування суми валового доходу та податкових зобов'язань в податкових деклараціях.

З метою повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи судом призначалась судово-бухгалтерська експертиза за результатами якої складено висновок №220 від 16.02.2004 р.

Згідно висновку експерта сума ПДВ від реалізації позивачем продукції структурним підрозділам за період П півріччя 1997 р., 1999 р. склала 470760 грн., а також підтверджено, що сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість за прострочену кредиторську заборгованість 2000 р. у розмірі 204900 грн. самостійно відкоригована позивачем у травні 2001 р.

Суди, дослідивши матеріали справи, з врахуванням висновку судово-бухгалтерської експертизи №220 від 16.02.2004 р., дійшли висновку про відсутність підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями рішеннями.

Однак, приймаючи рішення, судами не враховано висновки додаткової судово-бухгалтерської експертизи №16-05Ю від 28.01.2005 р., згідно якого документально підтверджується факт подвійного віднесення позивачем до податкового зобов'язання сум ПДВ за операціями з передачі продукції до своїх структурних підрозділів за період П півріччя 1997 р., 10 місяців 1999 р. в сумі 387559,85 грн. Відхилення по коригуванню ПДВ за період 4 кв.1997 р. з даними по висновку №220 від 16.02.2004 р. в сумі 83200,15 грн. Зазначене відхилення виявлено в результаті ненадання податкових накладних за 4 кв.1997 р. виписаних на ДК ЮГМ і склад 2-го відділу за 4 кв.1997 р. на суму 111594 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму, що знайшла своє документальне підтвердження.

Відповідно до приписів ст.225 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно встановивши обставини справи, дійшли помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають зміні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 01.01.2006 р. змінити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 05.02.2003 р. №0000522630/1-644/10/26-20 та №0002502332/1-642/10/23-1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 592459,85 грн., в іншій частині залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.