К-30762/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Веккер В.П. - представника Повного товариства "Ломбард "Боніта" учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Ксантія" та компанія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року у справі №11/146-А

за позовом Повного товариства "Ломбард "Боніта", правонаступником якого є Повне товариство "Ломбард "Боніта" учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Ксантія" та компанія"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У березні 2006р. позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Деснянському районі м. Києва №0000311700/0 від 22.03.2006р. в частині донарахування податку з фізичних осіб у розмірі 43828,78грн., а також застосування фінансових санкцій у розмірі 87657,56грн..

Постановою Господарського суду м.Києва від 17 травня 2006р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням вказаною особою своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у відповідності до п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006р. судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до п.12.3 ст.12, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) при продажі об'єкту рухомого майна за участю посередника (іншої особи), така особа вважається податковим агентом платника податку щодо оподаткування доходів, отриманих платником податку (фізичною особою) від такого продажу що передбачає нарахування, утримання або сплату цього податку податковим агентом. А отже, позивач відповідно до п.1.15 вказаного вище Закону зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку а також вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Не погоджуючись з рішенням суду другої інстанції до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою звернувся позивач, який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду другої судової інстанції та залишення в силі постанови Господарського суду м.Києва від 17 травня 2006р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПТ "Боніта" за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт №1117/22-25384898 від 10.03.2006р..

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. ломбардом не утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 43828,78грн. із сум виплачених за не викуплені предмети із дорогоцінних металів за договорами ломбардних позик і закладу рухомого майна, чим порушено п.1.15 ст.1, п.12.1 та п.12.3 ст.12, п. 17.2 "а" ст.17, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Податковий орган розцінив дії позивача як порушення п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та дійшов висновку, що позивач у випадках не викупу громадянами застави в указаний в угоді термін та реалізації предметів застави рухомого майна Державній скарбниці є податковим агентом цих громадян. В порушення зазначених норм Закону, товариством податок з доходів фізичних осіб у цих випадках не утримувався.

На підставі вказаних висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000311700/0 від 22.03.2006р. про визначення податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" на загальну суму 132237,63грн. в т.ч. 44079,21грн. основного платежу та 88158,42грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. (2664-14) № 2664, ломбарди належить до фінансової установи, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Згідно ст. 1046 ЦК України (435-15) , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ).

Відповідно до ст. 19, ст. 25 Закону України "Про заставу" (2654-12) та ст. 589 ЦК України (435-15) в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Iз сум коштів одержаних від цього продажу (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , суб'єкт господарювання має нарахувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1. ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) визначено, що рухоме майно - це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) є рухомим майном.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп. "ж" п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) є доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно до закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Отже, грошові кошти, що були отримані громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважається доходом з джерелом походження із України.

До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що згідно із даним Законом сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

Тобто по закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна у ломбарду в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця - платника податку, а у заставодавця (фізичної особи) - може виникнути і об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню такій фізичній особі.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2. п. 8.1. ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції, що позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави (рухомого майна у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому)) Державній скарбниці є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Перевіркою встановлено, що податок з доходів фізичних осіб у вищезазначених випадках не утримувався.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) має виконати інші свої функції, а саме:

· нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів

фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1

статті 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми

надати відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону податковому органу

звітність за формою № 1-ДФ.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційну скаргу Веккер В.П. - представника Повного товариства "Ломбард "Боніта" учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Ксантія" та компанія" - залишити без задоволення.