У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Сергейчука О.А.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Завгородньої О.Г.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Запоріжжя
на рішення Господарського суду Запорізької області від
09.02.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 21.06.2005 р.
у справі № 5/118
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агара"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м.Запоріжжя
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Агара" звернулось до суду з позовом, з врахуванням
уточнених вимог, про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПI у Шевченківському районі м.Запоріжжя від
12.03.2004 р. №0004782302/2 про донарахування податку на прибуток
та штрафних санкцій на суму 199980,25 грн. та №0004792302/0 від
20.10.2003 р. про донарахування податку на додану вартість та
штрафних санкцій на суму 17439,18 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
09.02.2005 р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р., позов
задоволено частково. Визнано недійсними податкове
повідомлення-рішення від 12.03.2004 р. №0004782302/2 в частині
донарахування основного платежу з податку на прибуток 71403,99
грн. та застосування штрафних санкцій на суму 100593,16 грн.,
податкове повідомлення-рішення №0004792302/0 від 20.10.2003 р. в
частині донарахування основного платежу з ПДВ в сумі 2338,19 грн.
та застосування штрафних санкцій в сумі 1169,10 грн. В іншій
частині позову відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача, у якій ставиться питання про часткове скасування
судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволені позову
в повному обсязі, з підстав неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представника
у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та
місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу
розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено у справі, відповідачем проведено повторну
комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.07.1999 р. по 01.07.2001 р., за наслідками якої складено акт.
На підставі акту перевірки 20.10.2003 р. прийняті податкові
повідомлення-рішення №0004792302/0, яким донараховано позивачу
17439,18 грн. податкового зобов'язання з ПДВ, та №0004782302/0,
яким донараховано 482861,37 грн. податкового зобов'язання з
податку на прибуток.
За наслідками процедури апеляційного узгодження вказаних
податкових зобов'язань донарахована позивачу сума податку на
додану вартість не змінилась, а сума податку на прибуток
податковим повідомленням-рішенням №0004782302/2 від 12.03.2004 р.
зменшена до 199980,25 грн., у т.ч. 90059,39 грн. - основного
платежу та 109920,86 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій
дійшли висновку що: - донарахування позивачу податку на
репатріацію з доходів нерезидентів за договором оперативного
лізингу від 06.02.1998 р. №FM 06021998AL з нерезидентом компанією
"Фінметалл Санами Ве Тиджарет Лимитед Ширкети" (Туреччина), дію
якого продовжено до 12.09.2003 р., здійснено правомірно, з
дотриманням приписів пп."г" п.13.1, п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з врахуванням Угоди між Урядом України та Урядом
Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та
попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно
(Ратифікована Законом України №37/98-ВР від 16.01.1998 р.
( 37/98-ВР ) (37/98-ВР)
). Однак, враховуючи, що на дату винесення спірного
податкового повідомлення-рішення визначений пп.15.1.1 ст.15 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
строк
для самостійного визначення податковим органом суми податкових
зобов'язань платника податків за 4 квартал 2000 р. сплив, податок
на прибуток в сумі 24378,71 грн. донараховано безпідставно.
- заниження валового доходу у 1-2 кв. 2001 р. на 19941,27
грн. по платежам за угодою лізингу на суму відряджень (15209,84
грн.) та витрати за послуги зв'язку (4731,43 грн.) підтверджується
висновком судово-бухгалтерської експертизи №14-04б від 31.12.2004
р. Разом з тим експертизою встановлено, що при вивченні контрактів
№U15101999А від 15.10.1999 р. та договору комісії №106-К від
01.06.2001 р. по поставці брухту чорних металів, фактично сума
валового доходу склала 111,07 тис.грн., завищення валового доходу
за 2 кв.2001 р. склало 270,35 тис.грн. В акті повторної
документальної перевірки вказане завищення валового доходу за 2
кв.2001 р. в сумі 270,35 тис. грн. не відображено. Проаналізувавши
дані Декларації про прибуток позивача та висновки акту перевірки,
експерт дійшов висновку про відсутність документального
підтвердження суми донарахування податкового зобов'язання з
податку на прибуток за 2 кв.2001 р. в сумі 47025,28 грн., оскільки
за вказаний період документально підтверджено збиток позивача в
сумі 230087,09 грн.
У зв'язку з чим суди дійшли висновку про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0004782302/2 від 12.03.2004 р.
в частині основного платежу в сумі 47025,28 грн. податку на
прибуток та податкового зобов'язання з податку на доходи
нерезидентів в сумі 24378,71 грн., а всього на суму 71403,99 грн.
Оскільки донарахований податок на репатріацію доходів
нерезидента в сумі 18655,40 грн. не є великим розміром заниження
податкового зобов'язання, доказів засудження посадової особи
позивача суду не надано, донарахування штрафної санкції на
підставі пп.17.1.6 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платника податку перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є необгрунтованим. Розмір штрафних
санкцій має бути донарахований відповідно до пп17.1.3 ст.17 цього
Закону та складає 9327,7 грн., а тому зазначене податкове
повідомлення-рішення є недійсним в частині штрафних санкцій в сумі
100593,16 грн.
- щодо донарахування податку на додану вартість, то судами
встановлено, що позивачем за договором доручення від 27.08.1999 р.
№2708-99/1 від імені та за рахунок нерезидента придбавались
контейнери, що означає, що право власності на них виникло саме у
нерезидента, дані операції, відповідно до п.1.4 ст.1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не
належать до продажу. Експертизою не підтверджено заниження
податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2000 р. із суми
винагороди визначеної договором, а також донарахування ПДВ за
грудень 2000 р. в сумі 2136,12 грн., а тому позовні вимоги в
частині визначення позивачу податкових зобов'язань у сумі 1219,42
грн. у грудні 2000 р. та включення до податкового кредиту у грудні
2000 р. 1096,7 грн. задоволені.
Разом з тим судами встановлено порушення позивачем вимог
пп.4.1 ст.4, пп.7.3.1, 7.3.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та заниження податкового
зобов'язання з ПДВ у квітні 2001 р. в сумі 318,78 грн., травні
2001 р. - 583,75 грн., червні 2001 р. - 43,76 грн. за послуги
зв'язку, зараховані в рахунок лізингових платежів за договором
лізингу з нерезидентом, а тому в цій частині спірне податкове
повідомлення-рішення залишено в силі.
Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна
погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного
аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного
з'ясування всіх фактичних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судами за основу взято
висновок судово-бухгалтерської експертизи, згідно якого висновки
податкового органу, вказані в акті повторної документальної
перевірки фінансово-господарської діяльності позивача знайшли лише
своє часткове підтвердження.
При цьому судами не надана оцінка доводам відповідача, що
контракт №U15101999А від 15.10.1999 р. та договір комісії №106-1К
по поставці брухту чорних металів в ході перевірок не були
дослідженні, а тому не могли увійти в рішення податкового органу.
Суди, приймаючи доповнення до позовної заяви про коригування
валових доходів за 2 кв.2001 р. в сторону зменшення на 270350
грн., отриманих позивачем від компанії "Умтекс, Лтд" 14.06.2001 р.
як оплату за поставлений брухт чорних металів за договором
№U15101999А від 15.10.1999 р. та перерахованих у цей же день
комітенту - підприємству "Зепекс" згідно договору комісії №106-1К,
а тому помилково віднесених до складу валового доходу, свої
рішення мотивували лише висновками судово-бухгалтерської
експертизи та припущеннями позивача про необхідність відображення
цих обставин в актах перевірок.
Крім того, в акті перевірки встановлено, що у грудні 2000 р.
позивачем не визначені податкові зобов'язання у розмірі 1027,3
гри. із суми доходу 6163,78 грн., отриманого у вигляді різниці між
отриманими 14.12.2000 р. від довірителя-нерезидента коштами у сумі
22963,78 грн. на купівлю 480 контейнерів та сплаченою 18.12.2000
р. сумою 16800 грн. без ПДВ (ПДВ 3360 грн.) при купівлі їх по ціні
35грн/шт. у продавця ВАТ ХЗ "Полімерконтейнер" м. Харків, а також
не визначені податкові зобов'язання у розмірі 192 грн. із суми
доходу 1152,7 грн. (0.2 дол. США за кожний поставлений контейнер
відповідно до п.2.5 договору, всього 1060 шт. згідно
листів-передачі). Перевіркою встановлено, що у грудні 2000 р.
позивачем залишено у себе 188 контейнерів на суму 6580 грн. безоплатно, оскільки ним самостійно не
понесені витрати на їх придбання. Такі дії позивача свідчать про
невиконання умов договору комісії, оскільки використання коштів
комітента на власні господарські та фінансові потреби комісіонера
не передбачені чинним законодавством.
Таким чином, судами залишилось нез'ясованим питання щодо суми
включеної до складу валового доходу позивача, а також не дана
оцінка його діям по використанню отриманих від комісіонера коштів
для забезпечення власної господарської діяльності.
Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, у зв'язку з чим судові рішення у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від
09.02.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 21.06.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.А.Сергейчук
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 18.12.2007 р.