Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1, зацікавлені особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 на дії та рішення Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2005 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на дії та рішення Президента України Ющенка Віктора Андрійовича щодо підписання указів про призначення голів обласних державних адміністрацій без подання Кабінету Міністрів України всупереч статті 118 Конституції України (254к/96-ВР) неправомірними; просив визнати неправомірними та скасувати укази Президента України Ющенка В.А. про призначення голів обласних державних адміністрацій № 190/2005 (190/2005) , № 173/2005 (173/2005) . № 189/2005 (189/2005) . № 175/2005 (175/2005) , № 176/2005 (176/2005) , № 177/2005 (177/2005) , № 178/2005 (178/2005) , № 180/2005 (180/2005) , № 181/2005 (181/2005) , № 185/2005 (185/2005) , № 184/2005 (184/2005) . № 186/2005 (186/2005) , № 174/2005 (174/2005) , № 169/2005 (169/2005) , № 171/2005 (171/2005) , № 172/2005 (172/2005) , № 188/2005 (188/2005) , № 179/2005 (179/2005) , № 183/2005 (183/2005) , № 168/2005 (168/2005) , № 182/2005 (182/2005) , № 191/2005 (191/2005) , № 192/2005 (192/2005) , № 193/2005 (193/2005) від 04.02.2005 року; зобов'язати Президента України Ющенка В.А. усунути порушення чинного законодавства та здійснити призначення голів обласних державних адміністрацій відповідно до вимог статті 118 Конституції України (254к/96-ВР) .

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2005 року, в прийнятті скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Відповідно до рішення № 8-рп/2002 (v008p710-02) Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року у справі № 1-1/2002 за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), зазначено, що здійснення судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції щодо актів Президента України та Верховної ради України з питань призначення чи звільнення посадових осіб означає розгляд справ щодо конституційності зазначених актів у формі конституційного судочинства, а щодо їх законності - судами загальної юрисдикції у формі відповідного судочинства (частина третя статті 124). При цьому Конституційний Суд України вказав, що підсудність справ такої категорії та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягає визначенню процесуальним законом.

Відповідно до ст. 248-3 ЦПК України (1618-15) судам не підвідомчі скарги на акти органів законодавчої та виконавчої влади, що підлягають розгляду щодо їх конституційності.

Відмовляючи в прийнятті скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 136 ЦПК України (1618-15) , суд обгрунтовано виходив з того, що оскільки Укази Президента України оскаржені заявником з мотивів їх не невідповідності статті 118 Конституції України (254к/96-ВР) , тобто порушується питання про їх конституційність, то розгляд такої скарги не належить до повноважень місцевого загального суду.

За таких обставин, суддя постановив обгрунтовану ухвалу від 22 березня 2005 року, якою відмовив у прийнятті скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дана ухвала відповідає вимогам процесуального закону і обгрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,- УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .