ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак
Н.Є.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову
господарського суду Вінницької області від 29.05.2006р. та ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.04.2007р. у
справі за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до
ТОВ "Торговий дім ТД "ЛТД" про зміну договору оренди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся
до суду з позовною заявою про внесення змін до договору оренди від
12.10.1993р., укладений між виконавчим комітетом Вінницької
міської ради та підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД,
згідно якого позивачем строком на 25 років надано в оренду
відповідачу будівлю "Будинку побуту", що знаходиться за адресою:
м. Вінниця, вул. Леніна , 64, обгрунтовуючи свої позовні
вимоги тим, що внаслідок зміни діючого Закону та істотних умов
договору, розмір орендної плати за оренду приміщення має бути
змінено відповідно до положення про методику розрахунку орендної
плати прийнятого рішенням міської ради у 2002р., а також має бути
змінено договірний розмір площі орендованого приміщення, у зв"язку
з тим, що відповідач фактично займає меншу площу, ніж зазначено у
договорі, а решту передав у суборенду іншим суб"єктам
господарювання, з чого отримує прибуток.
Постановою господарського суду Вінницької області від
29.05.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від
05.04.2007р. апеляційна скарга Виконкому Вінницької міської ради
залишена без задоволення, а постанова господарського суду
Вінницької області від 29.05.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями Виконком
Вінницької міської ради звернувся з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати судові
рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач та відповідач уклали договір
оренди № б/н від 12.10.1993 р., згідно з яким позивач передав в
оренду відповідачу приміщення будівлі "Будинок побуту",
розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Леніна., площею 590,6
м.кв., строком на 25 років, а саме з 01.09.1993 р. по 01.09.2018
р. (п.3.1 договору).
Відповідно до додатку № 2 до договору оренди сторони
обумовили розмір орендної плати в сумі 649733 крб. за квартал.
В 1995 році сторони внесли зміни в додаток №2 до договору
оренди в частині балансові вартості об'єкту, залишкової вартості,
суми амортизації та орендної плати з врахуванням індексації на
01.01.1995 р. Внаслідок внесення змін до договору за погодженням
сторін розмір орендної плати становив 9529416 крб.
Після проведення в 1996 році грошової реформи відповідач
сплачує щомісячно за оренду вказаного приміщення 95,29 грн.
Щомісячні платежі за оренду сплачуються відповідачем вчасно, що не
заперечується позивачем.
Рішенням Вінницької міської ради №37 від 21.06.2002 р.
прийнято Положення про методику розрахунку орендної плати,
порядок, умови оренди та використаний коштів, що надходять від
оренди комунального майна територіальної громади м. Вінниці. У
вказаному Положенні зазначено методику розрахунку орендної плати
(п. З.8 положення) для об'єктів, що знаходяться на балансі
комунальних підприємств.
Сторони уклали договір оренди до прийняття положення про
методику розрахунку орендної плати від оренди комунального майні
територіальної громади м. Вінниці.
Відповідно до ст.5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
акти цивільного
законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним
чинності. Акт цивільного судочинства не має зворотної дії у часі,
крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну
відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і
регулюються акт цивільного законодавства, який втратив чинність,
новий акт цивільного законодавстві застосовується до прав та
обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності
Таким чином, Положення про методику розрахунку орендної плати
від оренди комунального майна територіальної громади м. Вінниця
прийняте у 2002 році, не може бути в обов'язковому порядку
застосоване до договору оренди № б/н від 12.10.1993 р.
Водночас в п.4.7. договору оренди вказано, що розмір орендної
плати може бути змінено за погодженням сторін або на вимогу однієї
із сторін у разі зміни цін і тарифів, передбачених законодавчими
актами України.
Однак, як вбачається із змісту вказаного пункту, можливість
внесення змін в договір в зв'язку із зміною законодавства не
носить імперативного характеру, а більше посилається на погодження
цих змін контрагентами договору.
Крім того, п.3.2 договору оренди вказує про те, що умови
договору зберігаються на весь термін його дії.
В п.3.3. договору зазначається, що зміни, доповнення та
дострокове припинення договору допускається по домовленості
сторін.
Згідно з п.З ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна
державних підприємств та організацій, або майна, що перебуває у
комунальній власності, та нові відносини між орендодавцями та
орендарями щодо господарського використання державного майна, а
також майна, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває
у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду
державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-ХII
( 2269-12 ) (2269-12)
, тому Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
до
правовідносин, що виникли між підприємством у формі ТОВ Торговий
дім ТД" ЛТД і виконавчим комітетом Вінницької міської ради може
застосовуватись лише в частині, які не суперечать Закону України
"Про оренду державного та комунального майна".
Посилання на ст. 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними,
оскільки норми даної статті узгоджуються з ч. 4 ст. 10 та ст. 21
Закону України "Про оренду державного і комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону орендою є засноване на
договорі строкове користування майном, необхідним орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 10 Закону
визначено, що однією із істотних умов договору оренди є, зокрема,
орендна плата з урахуванням її індексації. Крім того, ч. 4
вказаної правової норми визначено, що умови договору оренди є
чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його
укладення законодавством встановлено правила, що погіршують
становище орендаря. Згідно з п.З.2 договору його умови
зберігаються на весь термін дії.
За змістом ст. 21 Закону розмір орендної плати може бути
змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін розмір
орендної плати може бути змінено у випадку, якщо з незалежних від
них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, одностороння
зміна орендної плати у зв"язку з прийняттям законодавчих актів,
які встановлюють інші правила, не допускається.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
оцінка об'єкта оренди передує
укладенню договору оренди . Як стверджується матеріалами справи,
позивач не провів оцінку майна, пропонуючи внесення змін договору
оренди щодо розміру орендної плати.
Таким чином суд дійшов вірного висновку,, що розрахунок
проведено позивачем з порушенням вимог Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, а тому є
необгрунтованим.
Що стосується внесення змін до договору щодо зменшення площі
з 3 022,8 м. до 475,1 кв.м. суд вірно зазначив таке.
Вищевказану вимогу позивач заявив, подавши в матеріали справи
копію акту 1 21.12.2005 р. перевірки орендованої будівлі "Будинок
побуту" з посиланням на те, що фактично значну частину площі
відповідач передав у суборенду.
Суд вірно наголосив, що передача орендованого майна в субор
енду чинним законодавством не заборонена. Натомість, ст.22 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачає таке право орендаря.
Крім того, суд вірно вважає, що вимога про внесення змін до
договору щодо зменшення площі - це по суті є припиненням (
розірванням ) договору оренди в частині 2 547,7 кв.м. У
відповідності з п. З ст.26 Закону України "Про оренду державного
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
дострокове розірвання договору за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін може мати місце у випадку
невиконання сторонами своїх обов'язків.
Однак, в порушення приписів ст.. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
позивачем не доведено, що
відповідач не виконує свої договірні зобов"язання.
Таким чином, суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку
про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог виконкому
Вінницької міської ради.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради
залишити без задоволення, а постанову господарського суду
Вінницької області від 29.05.2006р. та ухвалу Житомирського
апеляційного господарського суду від 05.04.2007р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :